Випадкове:
"Петро Дорошенко"

"Характерники"

Після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі. На островах Дніпра,

"Криштоф Кремпський"

Криштоф замолоду служив у козацькому війську і під час повстання Наливайка був полковником. У середині травня 1596 року козаки, перебуваючи у стані війни з коронним військом гетьмана Жолкєв- ського, були оточені у таборі

"Козацькі військові відзнаки"

Відзнаки козацького війська звалися клейноти. За клейноти цілого війська уважали гетьманську булаву й бунчук, печать, корогви, бубни і труби, деколи також і козацьку «гармату», тобто артилєрію. Ці ознаки своєї

"Самійло Кошка"

Рід Кошків (Кошчичей), що вийшов з Полоцького воєводства, згадується вперше у 1500 році, коли Іван Кошка, смоленський окольничий, отримав від короля Олександра Ягеллона маєток Годутишки як тимчасову компенсацію за той

"Битва під П’яткою"

2 лютого 1593 року, околиці містечка П’ятка (нині село П’ятка Чуднівського району Житомирської області) відбулася битва про яку мало хто згадує.

"Морські походи козаків"

У підготовці до походу брало участь усе запорозьке товариство. Спора частина козаків споряджала судна, решта вантажила на них зброю, шаблі, рушниці, порох, набої, ядра, харчі. Під час походів існував непорушний закон:


» » Криштоф Косинський

Криштоф Косинський

Походив з дрібної шляхетської родини з Підляського воєводства. Належав до козацької верхівки. З 1586 р. перебував на Запорозькій Січі, обіймав важливі військові посади. В 1591 р. був обраний запорозьким гетьманом. У 1591—1593 рр. очолював перше велике козацьке повстання проти шляхти Речі Посполитої, спричинене конфліктом між самим Косинським і білоцерківським старостою князем Янушем Острозьким. Цього ж року Косинський, підтриманий козацькою старшиною, виступив на чолі загону реєстровців проти київського воєводи князя Костянтина Острозького.

Народився 1545
Підляшшя
Помер 1593
Черкаси, Україна
Громадянство Польща
Національність русин або поляк
Проживання Річ Посполита
Відомий керівник повстання Косинського
Звання старший Війська Запорозького
Конфесія православний або римо-католик
Рід Косинські

Криштоф Косинський народився у Подляшші. Перша звістка про нього датується 1580 роком, ко­ли він взяв участь у битві з татарами. З листа Бог­дана Микошинського, гетьмана низових козаків, стає відомо (1586 р.), що Косинський забезпечував постійне вартування проти татар біля острова Тавань — улюбленого місця їхньої переправи до Польщі. У 1590 році Косинський керує реєстровими козаками на Брацлавщині у м. Пикові. Його козаки дуже нерегулярно отримували платню, що їх завж­ди обурювало. Після чергової затримки платні Ко­синський почав гуртувати козаків та усіх невдоволених, звертаючись із закликом до козаків розвернути боротьбу за свої права. Була й особиста зацікав­ленність Косинського у цій боротьбі. У 1590 році він, за пропозицією коронного гетьмана Яна Замойського, за великі заслуги у боротьбі з татарами от­римав від короля пустище Рокитне біля Білої Церк­ви. Та завдяки інтригам та махінаціям це пустище привласнив Ян Острозький — білоцерківський ста­роста, полонізований нащадок славетного роду. Ро­зуміючи марність судового позову на могутнього вельможу, Косинський вирішив боротися.

Овіюваний славою минулих боїв з татарами, Ко­синський був визнаний ватажком і до нього ринули юрби невдоволених. Він оголосив себе гетьманом козаків та усіх військ Пониззя. Наприкінці 1591 ро­ку почалося перше в історії України селянсько-ко­зацьке повстання. 29 грудня 1591 року війська Ко­синського захопили Білу Церкву, де був досить слабкий гарнізон, очолюваний родичем князів Ост­розьких князем Б. Курцевичем. Було захоплено усі коштовності, казну й документи (архів Острозь­ких). Відбувалося повсюдне загарбання майна шляхти, але з королівським майном повстанці пово­дилися обережно. Увесь 1592 рік минув для шлях­ти у неспокої, оскільки уряд діяв нерішуче. Корон­ний гетьман Станіслав Жолкєвський пропонував Острозькому залагодити справу з козаками полю­бовно, але останній відмовився. Отже, на повстання під проводом Косинського дехто дивився не як на заколот проти Польщі, а як на приватну претензію до Острозьких. Король Сигизмунд III також пропо­нував вирішити справу шляхом переговорів, проте Косинський був іншої думки. Він, по суті, був пер­шим козацьким ватажком, що свідомо задумав ор­ганізувати Україну за козацькими мірками, а не за вказівками князів та старост. Він бере під своє керівництво замки у Київському та Волинському воєводствах, розповсюджує скрізь “козацьке” уря­дування, змушує городян, селян та дрібну шляхту присягатися козацькому війську.

 

Косинські — польський шляхетський та баронсь­кий рід, що згадується з початку XVI ст. На­прикінці XVI ст. Косиньські оселилися в Україні й прийняли православ'я. Вони належали до герба “Равич”. У цьому гербі на золотому полі щита короно­вана діва з широко розведеними руками сидить на чорному ведмеді. У клейноді — повернутий ліворуч ведмідь, що тримає у лапі троянду і виникає між двох оленячих рогів.

Герб гетьма Криштофа КосинськогоГерб гетьма Криштофа Косинського

Герб гетьма Криштофа Косинського

Острозькі зібрали значні сили. Підготовка до при­душення повстання тривала більше року. На почат­ку 1593 року почалися активні дії. Війська Косинсь­кого захопили містечко Острополь, що належало Острозьким. В останні дні січня почалися сутички з загонами Острозького, які були спочатку вдалими для Косинського. Але 2 лютого 1593 року біля П'ят­ки князь Януш Острозький розбив козаків вщент. Загинуло близько 3000 козаків, було втрачено 20 гармат та майже усі знамена. Косинський замкнувся у П'ятці і шість тижнів проводив переговори через посередника Олександра Вишневенького. 15 берез­ня Криштоф вийшов з фортеці, тричі вклонився воєводі й попрохав вибачення для себе і усіх по­встанців. Було досягнуто угоди, згідно з якою Ко­синський та уся козацька старшина зобов'язалася зберегти відданість королеві і не мати жодних пре­тензій до маєтків Острозьких, а Косинський ще й обіцяв ніколи не бути більше козацьким гетьманом.

Та це було зроблено про людське око. Косинський одразу ж вирушив на Пониззя і звернувся звідти до хана та до московського царя за допомогою, обіця­ючи за це сприяти їхнім територіальним претензіям. Хан повинен був прислати військо. Цареві Косинсь­кий обіцяв віддати Придніпров'я завширшки 150 — 160 км. У листі-відповіді цар Федір Іванович прого­лосив себе царем Запорозьким, Черкаським та всьо­го Пониззя і надіслав козакам гроші та сукна.

Тим часом Косинський почав самостійні дії, дії швидкі та рішучі. Наприкінці травня 1593 року він зібрав 2000 козаків і рушив на Черкаси. Староста черкаський 23 травня відправив до коронного геть­мана Замойського гінця з проханням допомогти. Але Косинський не став чекати головних сил, що плив­ли Дніпром, і спробував з невеликим загоном вдер­тися до Черкас. Це коштувало йому життя. Вишневецький почав переговори з козаками. Він дав їм га­рантії на володіння майном і на вільний перехід козаків з Січі у міста і села Київського воєводства та навпаки. Після укладення згоди (у серпні) коза­ки зняли облогу, припинили бойові дії й повернули­ся до Січі. Але насіння, яке посіяв Косинський, да­ло рясні сходи у наступному столітті, коли повстан­ня та визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького розхитали підвалини Речі Посполи­тої і перетворили її спершу у третьорядну державу, а потім привели до розпаду.

 

У ході кровопролитних боїв з польськими військами в січні 1593 р. під містечком П’ятка (тепер село Чуднівського району Житомирської області) та в травні поблизу Черкас загони повстанців були розбиті і повстання зазнало поразки. Сам Косинський загинув в одному з боїв (за іншими даними, підступно вбитий під час переговорів з черкаським старостою князем О. Вишневецьким).

 

Повстання К. Косинського стало першим організованим виступом українського козацтва на захист своїх прав і вольностей, започаткувало героїчну історію визвольних змагань, що в середині XVIII ст. увінчалися становленням Української козацької держави.

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду