Випадкове:
"Походи Івана Сірка"

Упродовж 35 років (1645 — 1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні і на Запорожжі. Слава його набула розголосу у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, Росії, особливо серед

"Самійло Зборовський"

"Навчання та вишкіл у козаків"

Суворе, аскетичне життя, яким жили козаки, викликало подив у очевидців, а право визнаватись запорізьким козаком вважалось найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців.

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у

"ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ"

"Криштоф Косинський"

Походив з дрібної шляхетської родини з Підляського воєводства. Належав до козацької верхівки. З 1586 р. перебував на Запорозькій Січі, обіймав важливі військові посади.


» » ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ

ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ

Гетьман України
Правління 1675-1679
Обрання 1675
Попередник Михайло Ханенко
Наступник Стефан Куницький
Інші титули Шляхтич
Біографічні дані
Імена Євстафій, Остафій
Народження поч.XVII ст.
Гоголі
Смерть 9 січня 1679
Димер
Дружина Ірина
Діти Остап, Прокіп, Іллі, Анастасія, Балацко (Яцко)
Династія Гоголі

Остафій (Остап) Гоголь був військовим дічем епохи Богдана Хмельницького. У 1658 році, за часів гетьмана І. Виговського, він отримує Подільський полк. Гоголь згадується у рапорті Шереметьєва у вересні 1658 року у зв'язку з тим, що він разом з полковниками білоцерківським І. Кравченком та брацлавським І. Сербиним прийшов під Київ і влаштував табір над річкою Либідь. Після того, як у Виговського відібрали булаву і передали її Юрку Хмельницькому, Гоголь інформував гетьмана про рух польських військ і у 1660 році приїздив до князя Г. Козловського у Кублич з освідченням вірної служби цареві.

Остап Гоголь - один із пращурів письменника Миколи Гоголя - праобраз Тараса Бульби, правда в літературному творі не вказали,що він перейшов на сторону Поляків!

Остап (Євстафій) Гоголь (* †9 січня 1679) —  полковник Кальницького (1649, 1674), Подільського (1654–1661, 1663–1669, 1673–1675) та Брацлавського (1663–1665) полків, наказний гетьман Правобережної України (1675–1679).

«Гоголь» – на південно-руській мові селезень. Це слово стало козацьким прозвищем засновника гоголівского роду Остапа Гоголя,

 

Можливим місцем народження Євстафія називається подільське село під назвою Гоголі (Летичівського пов. на Поділлі, нині: село Віньковецького р-ну Хмельницької обл.), яке перед тим заснував православний шляхтич з Волині Микита Гоголь.

Напередодні 1648 року Остап Гоголь був ротмістром «панцерних» козаків в війську Речі Посполитої під командуванням Самуеля Калиновського, яке дислокувалось в Умані. Однак із початком бойових дій Гоголь разом з підлеглим відділом важкої кавалерії перейшов на бік козаків.

Євстафій Гоголь належав до «найенергійнішої під національним поглядом, найбільш ще національно життєтворчої частини тодішньої руської шляхти». Зважаючи на це, він посідав одне з чільних місць серед козацької старшини правобережних полків. У 1648 р. на чолі Кальницького полку, в якому налічувалося близько двох тисяч козаків, стояв полковник Остап. Деякі дослідники вважають, що цим полковником був саме О. Гоголь. Окремі дослідники також вважають Остапа, який керував кальницькими козаками в поході на фортецю Нестервар, та О. Гоголя однією особою.

Можемо стверджувати, що полковник Гоголь робив усе можливе для створення національних адміністративно-військових інституцій на українських землях Правобережжя. У березні 1649 р. йому довелося виявити неабиякі організаторські здібності для формування загонів з подільських селян і міщан у Подністров'ї, оскільки утримання під своєю владою Поділля було одним з найважчих завдань Богдана Хмельницького. Зборівський договір, укладений 8 серпня 1649 р. між Чигирином і Варшавою, передбачав встановлення лінії розмежування між козацькою територією і землями, які відходили під контроль адміністрації Речі Посполитої. Подільське воєводство, за винятком південно-східної частини, відходило до Речі Посполитої, проте подільські полки ще протягом усієї осені утримували за собою територію по лінії Сатанів-Бар. Лише на початку 1650 р. вони, керуючись безпосереднім наказом гетьмана, відійшли за визначений кордон.

Гоголь, незважаючи на п'ятий пункт Зборівського договору, де зазначалося, що король пробачав шляхті участь у війні на боці повстанців і обіцяв усілякі «достоїнства й уряди», продовжував служити й очолив один з багатьох військових загонів, які боролися за подільські землі. Перемога ж гетьмана Б. Хмельницького над поляками під Батогом 22-23 травня 1652 р. викликала масове повстання українців на Поділлі. Згідно з дослідженнями істориків В. Смолія та В. Степанкова, Гоголь отримав наказ звільнити цей регіон від шляхти Речі Посполитої, який він успішно виконав. У серпні тут знову почали створюватися українські владні структури.

Десь на початку 1654 року Остап став керувати Подільським (Могилівським, Подністрянським) полком. Очевидно, що на цю посаду його призначив сам Б. Хмельницький. Існує також припущення, що після страти уманського полковника Осипа Глуха Гоголь став його наступником на цій посаді. Близько двохсот представників старшини і козаків Війська Запорозького брали участь у козацькій раді в Переяславі, яка ухвалила рішення укласти договір з московським царем. Імовірно, що на ній був присутній і Є. Гоголь. Однак, незважаючи на переяславсько-московські домовленості, війна за Правобережну Україну тривала. «Восени гетьман коронний під Брацлав прийшов з військом, до них же і татари поза Бугом притягнули. Проти них послав Хмельницький наказного свого гетьмана Томиленка з військом козацьким». Це були здебільшого правобережні полки. Допомога татар забезпечила полякам перемогу. Однак «полковник Зеленський брацлавський, Богун вінницький, Гоголь подністровський і інші з козаками відійшли до Умані».

Доба Руїни
Після смерті Богдана Хмельницького, у жовтні 1657 року, гетьман Іван Виговський з генеральною старшиною, членом якої був Остап Гоголь, уклав Корсунський договір України з Швецією, яким було визначено «Військо Запорізьке за народ вільний і нікому не підлеглий».

Очевидно, що він визнав Гадяцьку угоду з Річчю Посполитою, але особисто її не підписував. Підтримуючи гетьманування Івана Виговського, полк Гоголя восени 1658 р. брав участь у битвах з російським воєводою Василем Шереметьєвим під Києвом. Однак невдовзі воєвода вже повідомляв цареві про те, що «гетьман Виговський приїхав у Київ з полковниками — подільським Степаном Гоголем, кальницьким А. Бештанком, корсунським наказним О. Правицьким… великому государю присягти». Урочистий акт присяги, в якому йшлося про те, щоб бути під царською «високою рукою в вічнім підданстві», був складений козацькою старшиною на чолі з Гоголем 9 листопада у Софійському соборі.

Але незабаром подільський полковник у складі війська Івана Виговського знову воює з Москвою. 1 липня 1659 р. Остап Гоголь та інші старшини Українського гетьманату: Петро Дорошенко, Іван Богун, Т. Носач, Оникій Силич, Тиміш Цицюра, Герман Гапонович, Михайло Ханенко, Ф. Лобода, І. Кравченко — звертаються до самопроголошеного «гетьмана» Івана Безпалого з критикою його промосковських поглядів. Це звернення було укладено у таборі під Конотопом, а отже, Гоголь брав участь у Конотопській битві.

Коли гетьман Потоцький оточив Могилів, Остап Гоголь керував могилівською залогою, що оборонялася від поляків.

Влітку 1660 року полк О. Гоголя взяв участь в Чуднівському поході, після якого був підписаний Слободищенський договір. Гоголь виступив прихильником козацької автономії у складі Речі Посполитої, його зробили шляхтичем.

1664 — на Правобережній Україні спалахнуло повстання проти поляків і гетьмана Павла Тетері. Гоголь спочатку підтримав повсталих, проте згодом перейшов на протилежний бік. Причиною тому стали його сини, яких гетьман Потоцький тримав заручниками у Львові. Коли гетьманом став Петро Дорошенко, Гоголь перейшов під його булаву і багато йому допомагав. Але поки він воював з османами під Очаковом, Дорошенко на раді біля річки Росава запропонував визнати верховенство османського султана, і воно було прийняте.

Наприкінці 1671 року коронний гетьман Ян Собеський узяв Могилів, резиденцію Гоголя. При обороні фортеці загинув один із синів полковника. Сам він утік до Молдавії і звідти прислав Собеському грамоту про своє бажання підкоритися. У нагороду за це отримав село Вільховець.

Згодом полковник Гоголь став гетьманом Правобережної України від імені короля Яна III Собеського.

Помер в 1679 році в своїй резиденції в Димері, був похований 7 січня[17] в Києво-Межигірському монастирі неподалік від Києва.

-------------

Після страти І. Богуна у 1664 році на Правобережжі (особливо у південних полках) вибухнуло повстання, ватажком якого був запорозький кошовий Сірко. Одним з його помічників став Остафій Гоголь. Дещо пізніше Остафій перейшов на службу до Дорошенка. Під час облоги Могилева Гоголь відчайдушно бився з поляками, але у 1671 році (7 жовтня) без бою піддався Яну Собєському. У 1672 році султан Магомет IV підійшов під Кам'янець, і Гоголь разом з Дорошенком перейшов під руку падишаха. У 1674 році, коли Дорошенко відмовився з'явитися на Переяславську раду і скласти булаву, Гоголь залишився з Дорошенком і поїхав з посольством до Стамбула, а коли військо султана знов увійшло в Україну, Гоголь написав листи до мешканців Ладижина, щоб піддалися султанові, й супроводжував турків у поході на Умань влітку 1674 року.

Коли восени того ж року Собєський, який став королем Польщі Яном III, блискавично переміг під Хотином, Остафій Гоголь перейшов на службу до

нього, зламавши присягу туркам, та на доказ своєї щирості прислав зв'язаного Салмаза Мурзу з п'ятнадцатьма вояками його охорони та здав Могилів. Ян III віддячив Гоголя 22 листопада 1674 року схвальним універсалом, де, зокрема, писалося: “Усім загалом та кожному осібно сповіщаємо, що ... шануємо діяльність та мужність Остафія Гоголя, полковника могилівського... Призначаємо його єдиновладним та довічним полковником подільським...”. Гоголь віддано служив королеві. Під час коронації Яна III у 1676 році король ще раз вшанував Гоголя, назвав його наказним гетьманом війська Запорозького і нобілітував, тобто надав Остафію та його нащадкам польське шляхетство. Гоголь отримав булаву та гроші на утримання своїх козаків. Після війни з турками, за Журавинським трактатом Гоголь із своїми козаками отримав місце постою у Димері та Чорнобилі. З Днміра 24 листопада 1676 року Гоголь писав до архимандрита Києво-Печерської Лаври Гізеля, що має керувати на Поліссі, але не потурбує монастиря, бо є сином православної церкви. Українське козацтво у цілому не визнало Остафія за свого гетьмана і він значився (з польської руки) гетьманом лише у Поліссі.

Помер Остафій Гоголь 1679 року. Онук Остафія Іван Гоголь переїхав до Полтавщини, де надбав маєток Янів, і далі ця родина звалася Гоголі-Яновські. У цій родині й народився у 1809 році майбутній письменник М. В. Гоголь, який виховувався у дусі поваги та захоплення своїм прапрадідом та його славетними співвітчизниками. Це й дало наснаги письменникові створити низку яскравих образів сміливих, відчайдушних і у той же час романтичних героїв народних дум, патріотів України та православ'я.

ГЕРБ ГЕТЬМАНА ОСТАФІЯ ГОГОЛЯ

Герб ГоголяГерб Гоголя

Після нобілітації родина Гоголів отримала право користуватися старовинним польським гербом “Ястржемб'єць”, який уперше згадується наприкінці XIV ст. і до якого загалом належить декілька сотень родів. Цей герб являє собою щит, на синьому полі якого золота підкова рогами догори. У середині підкови розміщено золотий кавалерський хрест. Над шоломом зі шляхетською короною яструб, що злітає праворуч, з золотими дзвінками біля лап, який тримає у правій лапі підкову з хрестом (як на щиті).

 

http://www.haidamaka.org.ua/

http://tetiy.at.ua/

https://uk.wikipedia.org/



Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду