Випадкове:
"Похід у Францію на Дюнкер"

Під час Тридцятилітньої війни французькі війська десять років не могли оволодіти Дюнкерком, який зайняли іспанці. Не можна було вибити їх ні з допомогою блокування з Англією та Нідерландами. Гинули тисячі людей, а фортеця

"Іван Сулима"

Іван Михайлович Сулима, гетьман реєстрових ко­заків (1628 — 29 та 1630 — 35 рр.) народився на Чернігівщині у другій половині XVI ст. у родині дрібного шляхтича.

"Петро Сагайдачний"

Петро Кононович (Конашевич) Сагайдачний наро­дився в останній третині XVI ст. ус. Кульчиць, біля Самбора на Галичині, у шляхетній родині, що була нобілітована у XVI ст. та використовувала старовин­ний польський

"Павло Тетеря"

Павло одержав добру освіту і до 1647 року був регентом канцелярії міського суду у Воло­димирі Волиньському, а потім служив у вроцлавського каштеляна Г. Стемпковського. З по­чатком повстання Богдана Хмельницького у

"Самійло Зборовський"

"Хортицька Січ"

Хортицька січ (1556-1557) — укріплення (замок) збудоване на острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 1557 році татарами. Частина істориків трактує це укріплення як першу Запорозьку

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у


» » Тихон Байбуза

Тихон Байбуза

Під час повстання Наливайка Тихон Байбуза був міським писарем Брацлава. Він своєчасно попередив шляхту про небезпеку з боку Наливайка, який засів у Брацлаві і оголосив себе ворогом шляхти. Річ у тім, що у Брацлаві повинні були відбутися щорічні збори шляхти Брацлавського воєводства для розгля­ду судових справ.

 

Попереджена Байбузою шляхта спершу втрималася від поїздки до Брацлава, але потім поширилися чутки, що Наливайко чи то пої­хав геть, чи то схоплений. Після цього навколишня шляхта восени 1594 року попрямувала до Брацлава, де була побита й пограбована.

 

Герб Тихона Байбузи:

Тихон Байбуза належав до споляченого татарсько­го роду Грибуновичів з Байбузова. Татарський мур­за на службі польської корони отримав герб “Байбуза” у 1590 році за військові заслуги. Цей герб мав щит, на червоному тлі якого була зображена золота стріла у стовп вістрям додолу, що пробивала нави­літ голову змії, яка оповилася навколо стріли. Віс­тря стріли розташовувалось серед трьох чорних гри­бів; середній гриб був під головою змії.

герб Байбузигерб Байбузи

 

Після розгрому у 1596 році козаків і втечі Кремпського на Січ гетьманом було призначено Христофора Нечковського. Але він був на боці козаків, і його у 1597 році заступив Тихон Байбуза, відданий короні. Невдоволені козаки стали виходи­ти на Січ. Задля підняття свого авторите­ту Байбуза очолив 9 листопада 1597 року похід на Крим. Під Перекопом козаки розгромили татар й зруйнували сторожові укріплення. Але на Запорожжі козаки вийшли з підпорядкування Байбузи, об­рали собі гетьманом Полоуса, узяли всі чайки, провіант та скарб, що належали старшому війська Запорозького (тобто Байбузові), та вийшли у море до турець­ких берегів. Повернувшись, вони здійсни­ли напад на загін Байбузи, що саме йшов від великого князя Литовського з харча­ми та грошима, розгромили його й забра­ли хліб та гроші собі.

 

У 1599 році стар­шим було призначено Семена Скалозуба, якого невдовзі у битві на морі з турками було розгромлено й потоплено. Його на­ступником став Самійло Котика .

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду