Випадкове:
"Походи Івана Сірка"

Упродовж 35 років (1645 — 1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні і на Запорожжі. Слава його набула розголосу у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, Росії, особливо серед

"Самійло Зборовський"

"Навчання та вишкіл у козаків"

Суворе, аскетичне життя, яким жили козаки, викликало подив у очевидців, а право визнаватись запорізьким козаком вважалось найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців.

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у

"ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ"

"Криштоф Косинський"

Походив з дрібної шляхетської родини з Підляського воєводства. Належав до козацької верхівки. З 1586 р. перебував на Запорозькій Січі, обіймав важливі військові посади.


» » Байда Вишневецький

Байда Вишневецький

Дмитро Іванович Вишневецький — перший істо­ричний гетьман запорозьких козаків — належав до князівського роду Корибутовичів-Вишневецьких, що мали своїм родоначальником великого князя Ли­товського Гедиміна. Нащадки Гедиміна стали за­сновниками багатьох відомих родин, серед яких бу­ли польська королівська династія Ягеллонів, поль­ські, литовські та українські князівські роди Збаразьких, Вишневеньких, Сангушків, Несвиць- ких, Ровєнських, Порицьких, Воронецьких, Чорто- рийських, Корецьких, київські князі Олельковичі, а також московські роди Голіциних, Куракіних, Хо- ванських та Трубецьких.

Інші імена Байда, Дмитро Вишневецький
Народився невідомо
Помер 1563/1564
Стамбул
страта
Підданство Велике князівство Литовське
Діяльність військовик, державний діяч
Посада державець Вонячинський
Конфесія православний
Батько Іван Вишневецький
Матір Анастасія Семенівна Олізаровичівна
Рід Вишневецькі
Діти Юрій Вишневецький

Корибутовичі користувалися старовинним руським (тобто українським) гербом “Корибут”. Цей герб у вигляді щита, на червоному полі якого було зобра­жено золотий півмісяць рогами додолу з золотою ж 6-променевою зіркою під ним; на півмісяць спирав­ся золотий хрест з перехрещеними боковими та вер­хнім кінцями. На лицарський шолом було одягнено шляхетську корону, над якою ще була князівська шапка (митра). Червоний намет, що виходив з-під корони, було підбито золотом. Некнязівські родини Корибутовичів, замість князівської митри, мали клейнод у вигляді страусового пір'я (3 чи 5 пір'їн).

Ім'я Дмитра Вишневецького вперше згадується в документах 1550 року, коли король Сигизмунд II Август передав під його керівництво Канівське та Черкаське староства, що мали велике стратегічне значення, тому що їхні фортеці охороняли Поділля, Волинь та Київщину від татар. У 1553 році Дмитро Вишневецький з власної ініціативи заснував на Хар- тицький виспі (тобто на острові гончих псів — хар­тій, чи Хортиці) Запорозьку Січ як форпост Польщі

та Литви на південно-східних кордонах. На Хортиці Дмитро здобув те, про що завжди мріяв, — став по­вновладним господарем, що нікому не підпорядко­вувався. Та після невдалого рейду до Чорномор'я, коли він зненацька захопив турецьку фортецю, але не спромігся її утримати, Дмитро повернувся на ко­ролівську службу. Король Сигизмунд призначив йо­го стражником Хортиці.

Невдоволений поміркованою політикою короля щодо турків та татар, Дмитро у 1557 році перейшов на службу до московського царя Івана IV, який роз­робляв плани щодо експансії на південь. Дмитро ви­рушив на південь, спалив турецьку фортецю Іслам- Кирмен і привіз до Хортиці гармати, що захопив у турків. Хан Девлет-Гірей блискавично наскочив на Хортицю і тримав її у облозі більше трьох тижнів, але так і не зміг узяти. Трохи пізніше хан вдруге підійшов до Хортиці й знову почав облогу. Дмитро на цей раз повинен був покинути Січ та за згодою царя виїхав до Москви. Іван IV віддав йому м. Белєв з багатьма селами та почав використовува­ти Вишневецького для наскоків на татар. У 1559 році Байда (так прозвали Дмитра козаки за його рішучість, відвагу та постійну готовність до бороть­би) готує разом з московським військом нову випра­ву проти Порти. Це дуже стривожило султана. Бу­ло посилено гарнізони багатьох фортець на прикор­донні, сформовано ескадру для підтримки Азову. Байда тричі нападав на Азов, але взяти його не зміг.

Цар на цей час змінив ставлення до Байди, у пер­шу чергу через зміну своєї політики щодо Туреччи­ни та Криму у зв'язку із спрямуванням експансії Московії до Лівонії. Та й взагалі, Івану не потрібен був такий самостійний союзник, що діяв переважно

з власних міркувань. Тому гінці царя попередили султана про підготовку Байдою ще одного походу на Азов. У цих обставинах Байда розриває відносини з царем і у 1561 році повертається до Польщі. Король знов віддає Дмитрові усі його маєтки та посади. Ко­ли короля хтось спробував відвадити від цього, він сказав, що “зараз таких слуг треба було б більше, але не з таким норовом”.

ГЕРБ ГЕТЬМАНА ДМИТРА БАЙДИ-ВИШНЕВЕЦЬКОГО

герб Байди Вишневецькогогерб Байди Вишневецького

 

У 1563 році почалася боротьба за місце молдавсь­кого господаря. Байда теж вирішив спробувати свій шанс. Він зібрав 4000 кінноти, переправився через Дністер та почав облогу Сочави. Але зведений брех­ливими запевненнями про те, що валахи бажають саме його зробити своїм господарем, він зняв обло­гу та попрямував у середину країни, де його військо було знищене. Байду схопили та у кайданах відпра­вили до султана Сулеймана, який наказав зачепити його гаком за ребро та скинути з фортечного муру у Галаті. Тема смерті Байди лягла в основу славетної народної пісні “Про Байду — козака”.

 Байда Вишневецький

 

Зухвалі виправи Вишневецького у Криму зробили їх знаменитими в усій Європі. Він сприяв тому, що козаки стали розглядати себе як незалежну військо­во-політичну силу. Самостійний та авантюрний ха­рактер Байди імпонував козакам, які любили й ша­нували свого гетьмана; він багато в чому сприяв формуванню козацької ментальності. Дмитро Виш- невецький був по-справжньому незалежним як від польського короля, так і від московського царя, яким він служив лише доти, доки вони підтримува­ли його власні наміри та дії. Зі смертю Байди його родовід перервався, бо він не мав дітей. Дядько Байди Олександр став дідом відомого польського магната князя Яреми Вишневецького, про якого ко­роль Владислав IV не без іронії сказав московським послам, які скаржилися на Ярему, немов би він по­рушив московський кордон у районі Ромнів: “Князь Ярема має більше прав на Москву, ніж московський цар на Ромни”. Та Ярема вже мав складніший герб (хоча й з “Корибутом” у одному з полів щита), ніж Байда. Син Яреми Михал-Томаш Корибут-Вишневецький став польським королем, але на ньому й скінчився рід Вишневецьких.

 

Завантажити реферат про Байду: bayda.docx [47.48 Kb] (cкачиваний: 120)

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду