Випадкове:
"Походи Івана Сірка"

Упродовж 35 років (1645 — 1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні і на Запорожжі. Слава його набула розголосу у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, Росії, особливо серед

"Самійло Зборовський"

"Навчання та вишкіл у козаків"

Суворе, аскетичне життя, яким жили козаки, викликало подив у очевидців, а право визнаватись запорізьким козаком вважалось найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців.

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у

"ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ"

"Криштоф Косинський"

Походив з дрібної шляхетської родини з Підляського воєводства. Належав до козацької верхівки. З 1586 р. перебував на Запорозькій Січі, обіймав важливі військові посади.


» » Каленик Андрієвич

Каленик Андрієвич

Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська. У серпні 1619 уперше згадується як гетьман.

Народився кінець XVI ст.
Помер перша половина XVII ст.
Громадянство Польща
Посада Гетьман України

 

Очевидно, брав участь у морських походах запорожців проти Османської імперії, в Хотинській битві 1621. Знову був проголошений гетьманом Війська Запорізького у жовтні 1624. 3 січня 1625 уклав союз з Кримським ханством. Добивався відновлення повноправного статусу православної церкви в Речі Посполитій, був у постійному контакті з київським митрополитом Іовом Борецьким. У січні 1625 відправив до Варшави на сейм козацьке посольство, очолене Яковом Острянином, із власним листом, у якому домагався припинити утиски православної церкви. Посольство не мало успіху, через що Андрієвича було скинуто, а на його місце обрали Марка Жмайла, який підняв повстання проти Речі Посполитої. Подальша доля Андрієвича невідома.

Андрієвич належав до полонофільської партії — тієї частини козацької верхівки, яка не хотіла поривати з Польщею, і в 1624—1625 домагалася зрівняння її в правах з польською шляхтою, збереження автономії Запорозького війська і припинення гонінь на православну церкву.

 

Михайло Дорошенко, який у 1623 році очолив за­порожців й поділяв принципи політики примирення, яку проводив Сагайдачний, намагався спрямувати козацький запал на морські походи проти турків й втягнув козаків у внутрішні чвари в Криму. Поляків дратувало те, що козаки вважали себе державою у державі: вони відмовлялися підтримувати політику уряду відносно Туреччини та Криму й постійно гра­бували своїх південних сусідів, викликаючи напру­женість у польсько-турецьких відносинах. Для про­ведення політики “твердої руки” щодо козаччини уряд Речі Посполитої призначив гетьманом Ста­ніслава Конеципольського, який мав величезні маєт­ки в Україні і був рішучим та досвідченим полко­водцем. У цей час та частина козацької старшини, яка не хотіла поривати з Польщею й готова була су­воро дотримуватися зовнішньополітичного курсу уряду та не дозволяти анархійним елементам з сере­довища невдоволених сіяти розбрат в Україні, обра­ла у 1624 році гетьманом Каленика Андрійовича — представника житомирської замкової шляхти.

 

Андрійович вважав за краще відмовитися від полі­тики протистояння козаччини адміністрації Речі По­сполитої, від політики козаччини як “держави у дер­жаві”. Його метою було домогтися рівності у правах козацької старшини з польською шляхтою, збере­ження автономії Запорозького війська (з точки зору виборності керівництва, власної казни та місцевого самоврядування) та припинення гонінь на право­славну церкву. Але радикальна частина козацької старшини й особливо прості запорожці були проти такого курсу гетьмана. Це викликало напружені сто­сунки між Андрійовичем та його прибічниками з од­ного боку, та козацькою масою — з іншого, що й призвело до заміни Андрійовича на посаді гетьмана спершу Марком Жмайлом у 1625 році, а незаба­ром — знову Михайлом Дорошенком.

 

герб Каленика Андрійовича

Андрійович користувався польським гербом “Рубієш”, який мав на червоному полі щита три срібні пояси (балки), з яких кожний нижчий — коротший від попереднього, а над верхнім поясом — подвійне срібне вістря стріли. У клейноді — три страусиних пір'їни.

герб Каленикагерб Каленика

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду