Випадкове:
"Томаківська Січ"

Томаківська Січ — укріплення запорозьких козаків на острові Томаківці на Дніпрі поблизу сучасного селища Червоногригорівка та міста Марганця, ймовірно з 1558 до 1593 року, коли її зруйнували татари.

"Походи Івана Сірка"

Упродовж 35 років (1645 — 1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні і на Запорожжі. Слава його набула розголосу у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, Росії, особливо серед

"Козацькі вірші"

Підбірка козаціких віршів від сучасних поетів.

"Козацький табір"

Неперевершено майстерності запорожці досягли у використанні табору з возів, який застосовувався для просування військ, наступу, оборони. Батьківщиною табору з возів є безмежний степ. Народившись, спочатку як спосіб

"Богдан Хмельницький"

Освіту Богдан Хмельницький здобув у Київській братській школі та у єзуїтській школі у Ярославі над Сяном. Після закінчення освіти Богдан вступив до ко­зацького війська. Під час польсько-турець­кої війни 1620

"Герб Війська Запорізького"

Козак із самопалом, або герб Війська Запорозького

"Дем'ян Ігнатович Многогрішний"


» » Сава Кононович

Сава Кононович

Після страти гетьмана Сулими й придушення ко­зацького повстання гетьманом реєстрових козаків було обрано Василя Томиленка. Але невдовзі по­встання спалахнуло знов. Почалися переговори між козаками та урядом, де посередником був шанова­ний обома сторонами київський воєвода Адам Ки­сіль. Та час минав, а ніяких змін не відбувалося, грошей козакам не сплачували. Влітку 1635 року на р. Росаві козаки скликали “вальну” раду. Кисіль на цій раді знов умовив козаків трохи почекати й по­слати до сейму своїх послів. Та це нічого не зміни­ло: польський уряд звинуватив козаків у анархії та впертості.

Народився невід.
Помер жовтень 1637
Чигирин / Боровиця
страчений
Громадянство Польща
Національність москаль або татарин
Проживання Річ Посполита
Діяльність отаман, гетьман
Титул шляхтич
Звання полковник переяславський
старший Війська Запорозького

 

Нова рада скинула Томиленка й гетьманом було обрано переяславського полковника Саву Кононови­ча, що походив з литовської родини Кононовичів- Семеновичів.

Сава Кононович був прихильником поляків. Ко­ронний гетьман Конецьпольсьий казав про Саву, що він чоловік добрий, спокійний та й до того ж — шляхетний лицар.

Запорожці були невдоволені обранням Кононовича, бо не хотіли підкорятися королеві й додержува­тися його політики щодо турків та татар. Ватажок запорожців Павло Бут, відомий також як Гудзан чи Павлюк, рушив із Запорожжя, став кошем коло Крилова та послав до Переяслава, де була резиден­ція Кононовича, загін чигиринського полковника Карпа Скидана. Козаки несподівано вночі увійшли до Переяслава, схопили Кононовича і у кайданах привезли до Крилова, де було зібрано велику раду. На раді Саві Кононовичу було висунуте звинувачен­ня “у злочинстві проти козацтва і рідного краю”. Конецьпольський зажадав, щоб Саву Кононовича було звільнено. Але Павло Бут на це відповів так: “Бог свідком, що якби той наказ... поспів на час, зо­стався би він живий, але тепер не можемо нічого зробити, бо ми вже його скарали: на тих їхніх по­грозах і оббріхуваннях не можна було стримати війська”.

герб Кононовича

Родина Кононовичів належала до старовинного польського гербу “Радван”. Цей герб мав на черво­ному полі золоту хоругву з трьома полями й френдзелями знизу з золотим кавалерським хрестом над нею. У клейноді було три страусиних пір'їни. З кін­ця XVI ст. родина Кононовичів отримала за якісь заслуги власний герб “Кононович”, що був відміною “Радвана”. Цей герб мав на червоному полі щита срібну хоругву з кавалерським хрестом, що вінчав її, але хоругва мала два кінця (поля) замість трьох у “Радвані” (тобто утворювала фігуру на зразок літери П), а під хоругвою було розміщено срібну 6- променеву зірку. У клейноді були три павині пір'їни.

герб Сави Кононовичагерб Сави Кононовича

 

Насправді, Саву Кононовича було розстріляно за­раз після закінчення ради. Конецьпольський прохав короля суворо покарати козаків, але король не по­годився на енергійні заходи. Так сваволя та бійка за булаву, як це вже не раз було і ще не раз потім бу­де, укотре віддалили час єднання українського наро­ду задля втілення національної мети — створення суверенної держави.

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду