Випадкове:
"Походи Івана Сірка"

Упродовж 35 років (1645 — 1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні і на Запорожжі. Слава його набула розголосу у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, Росії, особливо серед

"Самійло Зборовський"

"Навчання та вишкіл у козаків"

Суворе, аскетичне життя, яким жили козаки, викликало подив у очевидців, а право визнаватись запорізьким козаком вважалось найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців.

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у

"ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ"

"Криштоф Косинський"

Походив з дрібної шляхетської родини з Підляського воєводства. Належав до козацької верхівки. З 1586 р. перебував на Запорозькій Січі, обіймав важливі військові посади.


» » Павло Тетеря

Павло Тетеря

Павло одержав добру освіту і до 1647 року був регентом канцелярії міського суду у Воло­димирі Волиньському, а потім служив у вроцлавського каштеляна Г. Стемпковського. З по­чатком повстання Богдана Хмельницького у 1648 році Тетеря приєднався до нього. Військо­ву службу у козацькому війську Павло почав писарем Переяславського полку. У 1652 році разом з суддею С. Богдановичем він розробив умови приєднання України до Московського царства. У 1653 році Тетеря вже переяславсь­кий полковник. У 1654 році він разом з іншою старшиною возив до Москви грамоту, де було одписано, що гетьман Богдан Хмельницький з усією Україною визнає зверхність московського царя. Б. Хмельницький вважав Тетерю за мож­ливого свого наступника, хоча останній нале­жав до тієї частини старшини, яка вважала, що Україні краще бути залежною від Речі Поспо­литої, аніж Москви.

Правління 1663-1665
Обрання 1663
Попередник Юрій Хмельницький
Наступник Степан Опара
Інші титули Шляхтич
 
Дата народження бл.1620
  Переяслав
Дата смерті бл.1670
  Адріанополь
Дружина Тетяна Виговська
Другий шлюб Катерина Хмельницька
Династія Мошковські
Батько Іван Мошковський
Мати Анастасія

 

Після смерті Богдана Хмельницького Тетеря у 1657 році відкрито перейшов на бік Польщі і був призначений заступником гетьмана на Ліво­бережжі. Під час гетьманства Виговського Тете­ря був одним з найактивніших його помічників у проведенні пропольської політики. У 1658 році він від імені гетьмана вів переговори з польським послом Ст. Беньовським щодо спілки України з Поль­щею і по суті заклав основи Гадяцької унії. За цю діяльність він отримав від короля маєток і титул мельницького підчашого. Наприкінці 1659 року Павло Тетеря, за наполяганням Беньовського, отри­мав чин генерального писаря, а у лютому 1662 року його згадується в одному акті як стольника полоць­кого, якому король доручив вести переговори від його імені із запорозьким гетьманом та кримським ханом.

 

Юрій Хмельницький, що був тоді гетьманом і не користувався повагою народу та козацтва, прислу­хався до поради Павла Тетері (який був, до речі, його родичем — чоловіком його сестри Гелени) й зрікся булави та постригся у ченці, призначивши пе­ред тим Павла наказним гетьманом. За кілька днів у Чигирині було скликано раду, на якій Тетерю об­рали гетьманом з тим, що Україна і військо Запо­розьке надалі визнаватимуть залежність від польсь­кої корони. Король 18 березня 1663 року затвердив обрання Тетері й одночасно призначив його чиги­ринським старостою. Після виборів Тетеря попрохав короля надіслати йому коронне військо, щоб спіль­но з ним приєднати до Польщі Лівобережжя. Це приєднання мало бути суворим іспитом для Тетері, якому довелося вступити у боротьбу за Україну з ге­тьманами Лівобережної України Сомком та Брюховецьким, які намагалися об'єднати Україну під егідою Москви. Крім того, значна частина козацтва не бажала спілки з Польщею, ставлячись негативно до перспектив майбутнього устрою України у складі Речі Посполитої та відновлення унії. Це невдоволен­ня вилилося у виступі паволоцького полковника Іва­на Поповича, який встановив зв'язок з московським воєводою у Києві й проголосив свої наміри щодо вигнання польської шляхти з теренів свого полку.

 

Герб Павла Тетері

Павло Тетеря-Моржковський — нащадок роду остерських бояр, що користувалися гербом “Сліпо-врон”. Цей герб мав щит, на синьому полі яко­го була срібна підкова шипами додолу з золо­тим кавалерським хрестом на ній. На хресті — крук, що злітає вправо із золотою обручкою у дзьобі. У клейноді — такий самий крук. Намет білий, підбитий синім.

 

герб павла тетерігерб павла тетері

Тетеря вирішив жорстоко покарати Поповича, але, не бажаючи загострювати взаємини з деякими впли­вовими прихильниками останнього, змилостився й дозволив Поповичу піти у священики. Та не минуло н року, як Попович знов узявся за зброю та спробу­вав схилити козаків до присяги московському царю. Прибувши до Паволочі, він знищив усю шляхту, єв­реїв та багатих міщан, що мешкали на території йо­го полку. Під знаменами Поповича почав гуртувати­ся “чорний народ”, ласий до вбивств та пограбу­вань. З'єднавшись з Якимом Сомком, Попович почав воювати з коронним військом. На допомогу полякам прийшла частина козацької старшини. Спільними зусиллями вони оточили Поповича у Па­волочі. Не бажаючи довести місто до повного зруй­нування та винищення його мешканців, Попович до­бровільно віддався до рук Тетері. У всіх повстанців відібрали коней, зброю, майно й відпустили на во­лю, а Поповича 15 червня 1663 року було страчено.

 

Водночас з Поповичем стратили (за наказом Івана Брюховецького) і його спільника Сомка. Брюхо- вецький почав було похід проти Тетері, бажаючи за­хопити Чигирин, але довідавшись, що король Ян Казимир виступив з метою повернути Лівобережну Україну до корони, відійшов і став готуватися до оборони. ЗО жовтня у Білій Церкві короля зустрів Тетеря, полковник Богун й інша козацька старшина.

 

Після зустрічі Тетеря одразу ж повернувся до Чиги­рина, щоб зібрати військо для підтримки короля. На початку 1664 року Виговський, скориставшись з по­встання селян на Правобережжі, вирішив спробува­ти захопити булаву. Тетеря, довідавшись про плани Виговського, негайно повернувся до Білої Церкви й викликав останнього до себе, начебто для перего­ворів. Виговського було схоплено й страчено. Ко­роль, не дочекавшись Тетері, пішов на Лівобереж­жя, та його розгромив Брюховецький, і він був зму­шений повернути військо додому. Тетеря ще до відступу короля з-під Глухова знищив багатьох не­безпечних суперників, що зазіхали на булаву, й по­відомив короля про зраду козаків, що були у коро­лівському таборі і гуртувалися навколо наказного гетьмана Івана Богуна. За словами Тетері, Богун та його прихильники видавали плани короля Брюховецькому, Шереметьеву та Ромодановському, що й було причиною військових невдач коронного війська. Тетеря зважився на ці вигадки й припущен­ня, щоб позбутися свого найавторитетнішого конку­рента. Богуна і всіх козаків, що були зазначені у до­носі, за наказом короля як зрадників було страчено. Тетеря у цей час приборкував повстання, що спахалнуло внаслідок розташування на постій у Корости- шеві та Паволочі коронного війська.

 

Павло Тетеря – «польський” гетьман України

Павло Тетеря – «польський” гетьман України

 

Користуючися розгардіяшем у польському таборі, Брюховецький спробував захопити Чигирин, але був вигнаний Тетерею. Та становище останнього бу­ло важким: народ вороже ставився до прихильника Польщі. Бачачи свою безвихідь, Тетеря мало не зрікся булави, але його врятував Чарнецький із ко­ронним військом. Тетеря залишив Чигирин, захо­пивши військовий скарб та клейноди, й перебрався до Корсуня. Але і тут він перебував недовго. На­весні 1665 року Брюховецький почав війскові дії проти Тетері. Але за допомогою війська Чарнецько- го та татар Брюховецького було розгромлено і при­мушено відійти за Дніпро. Сам Тетеря не брав участі у битві: він виїхав із скарбом та клейнодами до Польщі, посилаючись на якусь справу до короля. Замість себе він залишив наказного гетьмана Ми­хайла Ханенка.

 

За вірність королеві Тетеря отримав на Волині ба­гатий маєток і доживав віку як поміщик. Оскільки він захопив із собою також документи, які гаранту­вали права й привілеї Україні, король проголосив, що невдоволеним козакам не варто скаржитися ко­ролеві на Тетерю, але вони можуть позивати його до судового трибуналу. Довідавшись про це, Тетеря пе­реїхав до Варшави, прийняв унію та прибрав поль­ське прізвище Моржковський, щоб мати захист у суді. Та козаки своєчасно не подали на нього позов, тому їхні спроби повернути козацькі коштовності й документи були марні. Павло Тетеря-Моржковський помер у Адріанополі під час мандрівки до Святої Землі.

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду