Іван Сулима – маловідомий герой української історії.

Мало хто знає, що Іван Сулима став єдиним козацьким ватажком, що отримав у Ватикані особисто благословення від Папи Римського і отримав найвищу нагороду Ватикану (Папської держави) золоту папську медаль. Розповімо докладніше за що український козак удостоївся такої честі.

Іван Михайлович Сулима народився в с. Рогощах (нині Чернігівського району Чернігівської області) ймовірно в другій половині 50-х років 16 століття. Рід Сулима за деякими даними розпочав свої славну історію в 11 століття в часи Київської Русі.
Іван уже в молоді роки пішов козакувати на Запоріжжя. У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, проходив у нього морську школу. Досить швидко талановитий козак вибився в чільні старшини, став на один рівень мало не з Петром Сагайдачним. Як би склалася козацька доля Сулими далі, можна лише гадати, бо в одному з походів у бою з османською ескадрою, десь близько 1605 року, у чайку Сулими вцілили османські гармати. Звичайно, молодий і здоровий козак, опинившись з побратимами у воді, топитися так запросто не збирався. Але нічого вдіяти проти османів вони не змогли. Османські моряки повитягали козаків з води і тут же прикували до весел своєї військової галери.

 
Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Перед його очима постійно стояв приклад визволення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тож Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку. Такий випадок трапився йому лише через 15 років. В той час османській флот воював з Венецією, тож Сулима з галерою був на війні. За однією з найпоширеніших версій, Іванові Сулимі якимось дивом вдалося звільнитися з кайданів та звільнити від пут своїх побратимів по неволі. Звільнившись посеред ночі, колишнім бранцям вдалося захопити бойову галеру разом з її екіпажем в 300 чоловік яничарів. Сулима, прикувавши яничарів до весел, наказав гребти до берегів Італії. Уміло уникнувши бою як з османським, так і з італійськими кораблями, Сулима пришвартувався в Римі.

У «вічному місті» обідраний, напівголий екіпаж Сулими справив надзвичайне враження, а коли досі не бачені моряки невідомо якого флоту вишикували на пристані ще й 300 елітних яничарів, закутих у кайдани, то й зовсім викликали сенсацію. Подивитися на це видовище збіглося мало не все місто.
Чутка про надзвичайну подію дійшла і до Папи Римського Павла V Боргеза, який побажав особисто подивитися на відважного командира незвичайної галери, що Божою ласкою вирвалася з бусурманської неволі. За визначні походи в Крим і Османську імперію проти татар і османів, одержав від папи Павла V золоту медаль з папським портретом. Папи Римський також благословив все Військо Запорозьке офіційно визнавши українських козаків за християнських рицарів.
Після звільнення з полону Іван Сулима за власний кошт будує кам’яну Свято-Покровську церкву. Храм зберігся до наших часів і розташовується в селі Сулимівка (Бориспільській район Київської області).

З 1628 року і до 1635 Іван Сулима очолював Запорозьку Січ. У 1632 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море. Під його головуванням козаки вперше взяли штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону.
В 1635 році Іван Сулима руйнує неприступну польську фортецю Кодак на Дніпрі і піднімає антипольське повстання в Україні. Гетьман розсилає універсали із закликом підніматись на антипольську боротьбу. Іван Сулима через зраду був схоплений поляками і у Варшаві прийняв мученицьку смерть польські кати відрубали козаку: ноги, руки і голову.