Іван Сулима
Іван Михайлович Сулима, гетьман реєстрових козаків (1628 — 29 та 1630 — 35 рр.) народився на Чернігівщині у другій половині XVI ст. у родині дрібного шляхтича.
| Народився | кінець XVI ст. Рогощі |
|---|---|
| Помер | 12 грудня 1635 Варшава страта |
| Громадянство | Польща |
| Національність | українець (русин) |
| Діяльність | воєначальник |
| Титул | шляхтич |
| Посада | Гетьман України |
| Рід | Сулими |
| Діти | Федір |
| Нагороди |
золота медаль |
Іван Сулима з молодих років брав участь у походах запорозьких козаків на Туреччину та кримське ханство. Деякий час Іван мешкав на Дону. Вперше був обраний гетьманом реєстрових козаків восени 1628 року. Але вже навесні 1629 року він покинув козаччину і став управителем однієї з маетностей Жолкєвських на Переяславщині. Потім він раптом (у 1630 році) знов повернувся до війська, де користувався повагою, як старий і досвідчений ватажок. Сулима мав золотий портрет папи Павла V, який отримав за те, що, здобувши у славній морській битві турецьку галеру і взявши у полон 300 турків, тих турецьких невільників подарував папі.
У 1633 році декілька сотень запорожців на чолі з Сулимою вийшли у Чорне море, звідти — у Азовське, а потім знов у Чорне. Вони плюндрували туецькі міста, звільняли християнських невільників, захоплювали здобич. Потім пішли до гирл Дністра та Дунаю і сплюндрували Аккерман, Килію та Ізмаїл. Розлючений султан рушив війська на Польщу, що саме тоді воювала з Московією. Але невдовзі (у 1634 році) неподалік від Смоленська поляки підписали мир, згідно з яким московський цар мав сплачувати щорічно платню козакам (але ж за умови, що козаки будуть захищати південні кордони Московії від наскоків турків та татар). Через певний час мир з Польщею встановив і султан, пообіцявши стримувати татар від нападів на Україну. Польський король, у свою чергу, зобов'язався вигнати козаків з дніпровських островів та припинити їхнє свавілля.
герб гетьмана Сулими
Рід Сулими, мабуть, досить славний, бо користувався осібним гербом “Сулима”, що являв собою поділений навпіл щит. На верхньому (золотому) полі було зображено половину чорного орла з розгорнутими крилами. На нижньому (червоному) полі були розміщені білі жорна. У клейноді, як і на щиті, зображено чорного орла. Намет білий, підбитий червоним. На думку деяких польських геральдистів, герб “Сулима” походить з Німеччини.
Після підписання миру польський уряд вирішив роз'єднати Запорожжя з населенням України і заборонив козакам під загрозою позбавити їх усіх вольностей та привілеїв порушувати мир. Одночасно батьки були зобов'язані не дозволяти своїм синам кидати свого місця й подаватися на Січ, а усіх шляхтичів, які будуть приймати участь у походах запорожців чи допомагати їм, наказано було карати. Для нагляду за виконанням наказу на Дніпрі у липні 1635 року було збудовано замок Кодак, де мали бути резиденції коронного та польного гетьманів та досить сильний гарнізон. На чолі гарнізону був поставлений француз Маріон. Він запровадив сувору дисципліну та чинив різні прикрощі козакам: заборонив їм ловити рибу та звіра і взагалі обмежив їхній рух в околицях Кодака.
Фрагмент ікони у церкві с. Сулимівки
Сулима вирішив відновити козацькі вольності, вважаючи, що це йому минеться безкарно, бо король зосередив увагу на військових справах, а гетьман Конецьпольський безпосредньо керував військами у Прусії, де було зосереджено більшу частину польського війська. У серпні 1635 року Сулима раптом підійшов до Кодака. Козаки, знаючи, що сторожа фортеці спить, опівночі вдерлися на вали й захопили Кодак. Залогу було винищено повністю разом із комендантом Маріоном, а фортецю зруйновано. Піднявшись вище Кодака, Сулима почав скликати у свій табір усіх невдоволених польською владою й готуватися до боротьби з поляками. Та Конецьпольський вирішив діяти хитро, блискавично й жорстко. Він надіслав у козацький табір своїх агентів, що почали підбурювати козаків, лякати їх наслідками заподіяного, попідкуповувати та сіяти зраду. Це принесло бажаний результат. Сулиму було схоплено та відправлено до Варшави, де у той час перебували турецький та татарський посли, які саме скаржилися на козацькі кривди та вимагали стратити Сулиму та його прибічників. Король бажав пом'якшити долю Сулими, бо він “поконавши стільки разів турків і навіть не діставши ніколи рани у битвах з ними, мусив би вмерти ганебною смертю”. Сулима виправдовувався тим, що він не знав, що фортеця належить короні. Але судді дійшли спільної думки й винесли вердикт, що засуджував обвинувачених до страти. Після проголошення вироку Сулима перейшов до католицтва й попрохав поховати його з портретом папи Павла V. Але і це його не врятувало. Сулиму було четвертовано.
