Хортицька Січ

Хортицька січ (1556-1557) — укріплення (замок) збудоване на острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 1557 році татарами. Частина істориків трактує це укріплення як першу Запорозьку Січ, втім більшість вітчизняних істориків відкидають подібне не підтверджене джерелами трактування. В будь якому випадку, невважаючи на короткий час свого існування, Хортицький замок відіграв помітну роль в розвитку українського козацтва.

 

Острів Хортиця — найбільший і найвеличніший з усіх островів на всьому Дніпрі. Він був відомим уже багатьом давнім історикам і письменникам. У грецького імператора Константина Багрянородного (905-959) він має назву острова св. Григорія, котра, як гадають, походить від імені Григорія, просвітника Вірменії, який колись приїжджав на Русь по Дніпру, в руських літописах він називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом; у Еріха Лясоти, у Боплана, в «Книге большого чертежа» (*Текстові описи карт Росії кінця XVI ст. та 1627 р.) Хортицею та Хіртицею; у польського хроніста Мартина Бєльського Хорчикою; у Василя Зуєва й князя Мишецького — Хортиц; на атласі Дніпра 1786 р. адмірала Пущина Хитрицьким; у Рігельмана Хордецьким островом.

 

За поясненням професора Бруна, отримав свою назву від слова «хорт», тобто пес, якого наші предки, слов'яни-язичники, зупиняючись на острові нижче порогів під час плавання по Дніпру на шляху «з варяг у Царград», могли приносити в жертву своїм богам. «Пройшовши Крарійський перевіз, вони — руси — пристають до острова, котрий зветься іменем св. Григорія. На цьому острові вони приносять свої пожертви: там стоїть величезний дуб. Вони приносять у жертву живих птахів; навколо встромлюють також свої стріли, а інші кладуть шматки хліба й м'яса, і що в кого є, за своїм звичаєм. Тут вони кидають жереб — убивати птахів і їсти, чи залишати в живих». У руських літописах назва Хортиця уперше згадується під 1103 роком, коли великий князь Святополк Ізяславич у союзі з іншими князями йшов походом проти половців: «И поидоша на конихъ, и в лодях, и придоша ниже порогъ и сташа въ Протолчехъ и в Хортичимъ островъ». З тих же руських літописів ми довідуємося, що на острів Хортицю з'їжджалися усі головні руські князі та їх союзники, коли 1224 року вирушали на першу битву проти татар, до ріки Калки: «Придоша къ рЪцЪ ДнЪпру и въидоша в море: бъ бо людей тысящи, и воидоша в ДнЪпръ и возведоша пороги и сташа у рЪки ХорътицЪ на броду, у Протолчи».

 

Замок на Малій Хортиці, проіснувавши близько року, не залишив і сліду, а по-справжньому перша Січ виникла на острові Томаківка через майже два десятиріччя.

Фортеця Вишневецького зовні напевно відрізнялася від відомих пізніше архі­тектурних комплексів, козацьких твердинь на Дніпрі. До скла­ду гарнізону входили, крім козаків, представники військовослужбової людності — бояри, слуги, драби. Разом з тим, про­живання єдиною громадою у специфічних умовах південного порубіжжя сприяло зародженню своєрідної військово-політич­ної організації запорозького товариства, її моделі. Як слушно за­уважив М. Ф. Владимирський-Буданов, Хортицька фортеця ста­ла гніздом «низовой вольницы, которая послужила потом зер­ном будущей Сечи». Цілком прийнятним є також твердження М. С. Грушевського, який у статті, присвяченій історичним за­слугам Дмитра Вишневецького, назвав князя «духовним бать­ком огнища нової української плебейської республіки».

СУЧАСНІСТЬ:

Ідея створення на Хортиці архітектурного ансамблю – узагальненого образу козацьких столиць XVI-XVIII ст. , виникають ще в далеких шістдесятих і вперше офіційно озвучується одночасно з наданням острову статусу Державного заповідника (у 1965 р.). Але цей статус він отримав тільки 5 квітня 1993 року . А починаючи з листопада 2004 р. триває будівництво історико-культурного комплексу «Запорізька січ». У 2007 році острів Хортиця був названий одним з «Семи чудес України».