Випадкове:
"Битва під Городком 1655 року"

Військова кампанія літа 1954 – зими 1655 р. мала важкі для України наслідки. Це засвідчило неефективність укладеного договору з Московією. Проте результат військових дій наступного 1655 р. був значно кращим і виграшним.

"Гетьмани Ружинські"

Ружинські — старовинна литовська родина, яка веде свій родовід від Олександра Наримунтовича — онука засновника Литовської держави князя Гедиміна. У документах князі Ружинські згадуються вперше у 1545 році у зв'язку з

"Предслав Лянцкоронський"

Предслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів “з Бжезя” (з Малопольщі), які за підтрим­ку короля Казимира Великого одержали (у ХІУст.), згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон. Предслав здобув

"Козацькі вірші"

Підбірка козаціких віршів від сучасних поетів.

"Військові звання на Січі"

Командування над військом виконувала військова старшина різних ступнів. Головні козацькі уряди витворилися вже під кінець XVI в., як тільки козаччина зорґанізувалася в постійне військо. Пізніше загальна схема тільки ще

"Каленик Андрієвич"

Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном

"Адміністративній устрій Січі"

Запорізька Січ мала свої власні органи влади, які носили виборний характер. Тому за своєю формою правління Січ була своєрідною козацькою республікою. Вищим органом влади була Козацька Рада, яка за часів Нової Січі


» » Каленик Андрієвич

Каленик Андрієвич

Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська. У серпні 1619 уперше згадується як гетьман.

Народився кінець XVI ст.
Помер перша половина XVII ст.
Громадянство Польща
Посада Гетьман України

 

Очевидно, брав участь у морських походах запорожців проти Османської імперії, в Хотинській битві 1621. Знову був проголошений гетьманом Війська Запорізького у жовтні 1624. 3 січня 1625 уклав союз з Кримським ханством. Добивався відновлення повноправного статусу православної церкви в Речі Посполитій, був у постійному контакті з київським митрополитом Іовом Борецьким. У січні 1625 відправив до Варшави на сейм козацьке посольство, очолене Яковом Острянином, із власним листом, у якому домагався припинити утиски православної церкви. Посольство не мало успіху, через що Андрієвича було скинуто, а на його місце обрали Марка Жмайла, який підняв повстання проти Речі Посполитої. Подальша доля Андрієвича невідома.

Андрієвич належав до полонофільської партії — тієї частини козацької верхівки, яка не хотіла поривати з Польщею, і в 1624—1625 домагалася зрівняння її в правах з польською шляхтою, збереження автономії Запорозького війська і припинення гонінь на православну церкву.

 

Михайло Дорошенко, який у 1623 році очолив за­порожців й поділяв принципи політики примирення, яку проводив Сагайдачний, намагався спрямувати козацький запал на морські походи проти турків й втягнув козаків у внутрішні чвари в Криму. Поляків дратувало те, що козаки вважали себе державою у державі: вони відмовлялися підтримувати політику уряду відносно Туреччини та Криму й постійно гра­бували своїх південних сусідів, викликаючи напру­женість у польсько-турецьких відносинах. Для про­ведення політики “твердої руки” щодо козаччини уряд Речі Посполитої призначив гетьманом Ста­ніслава Конеципольського, який мав величезні маєт­ки в Україні і був рішучим та досвідченим полко­водцем. У цей час та частина козацької старшини, яка не хотіла поривати з Польщею й готова була су­воро дотримуватися зовнішньополітичного курсу уряду та не дозволяти анархійним елементам з сере­довища невдоволених сіяти розбрат в Україні, обра­ла у 1624 році гетьманом Каленика Андрійовича — представника житомирської замкової шляхти.

 

Андрійович вважав за краще відмовитися від полі­тики протистояння козаччини адміністрації Речі По­сполитої, від політики козаччини як “держави у дер­жаві”. Його метою було домогтися рівності у правах козацької старшини з польською шляхтою, збере­ження автономії Запорозького війська (з точки зору виборності керівництва, власної казни та місцевого самоврядування) та припинення гонінь на право­славну церкву. Але радикальна частина козацької старшини й особливо прості запорожці були проти такого курсу гетьмана. Це викликало напружені сто­сунки між Андрійовичем та його прибічниками з од­ного боку, та козацькою масою — з іншого, що й призвело до заміни Андрійовича на посаді гетьмана спершу Марком Жмайлом у 1625 році, а незаба­ром — знову Михайлом Дорошенком.

 

герб Каленика Андрійовича

Андрійович користувався польським гербом “Рубієш”, який мав на червоному полі щита три срібні пояси (балки), з яких кожний нижчий — коротший від попереднього, а над верхнім поясом — подвійне срібне вістря стріли. У клейноді — три страусиних пір'їни.

герб Каленика

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду