Козацькі гармати

Козаки вміли виготовляти великі і малі гармати. Часто вони захоплювали гармати у ворогів, або замовляли їх виготовлення у різних іноземних майстрів, або просто крали.

Козаки дуже цінували артилерію, вони вважали, що правильно організована артилерійська підготовка та оборона можуть стати головними факторами успіху в битвах.

Артилерія поділялася на генеральну, полкову, сотенну. При гетьмані було ЗО, у кожному полку по 5-6 гармат. Крім того, значна частина козацької артилерії стояла у фортецях, зокрема в містах Білоцерківського полку розміщувалося 50 гармат. Для утримання армати були визначені села, в яких від кожного селянського двору брали податок.

Запорозька артилерія була здебільшого легка й рухлива, що зумовлювалося необхідністю швидко пересуватися степовими просторами, а також порівняно невеликими розмірами козацьких суден. Особливо поширені були гармати-фальконети, які використовувались у морських походах. Частину важких гармат закріпляли на лафетах з колесами і без коліс, перевозили на возах, що називалися «палубами» і в які впрягали четверо або шестеро коней.

Гармати були мідні, чавунні й залізні, деякі з них нарізні.

Гаківниця

Використовувалась в 16-18 ст. для  бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Для зменшення віддачі при стрільбі до прикладу кріпився гак(в нашому екземплярі модернізований), яким зброя зачіплювалась за мур замку ,або ж за інший масивний предмет (частокіл,віз).

Основні технічні дані  і характеристики:  Калібр, 32 мм. Вага дула, 15 кг. Вага моделі, 31 кг. Матеріал дула – сталь. 

Вага порохового заряду, 40 грам.

Гармата-трійник 60 мм.

Використовувалась в 15-18 ст. для бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Бокові дула призначались для збільшення щільності вогню та скорострільності установки.
Основні технічні дані і характеристики: Калібр головного дула, 60 мм. Калібр бокових дул, 48 мм. Вага головного дула, 96 кг. Вага бокового дула, 41 кг. Вага лафета з колесами, 52 кг. Вага моделі, 230 кг. Орієнтовна дальність польоту ядра головного калібру, 2 км.

Гармата-трійник 40 мм.

Використовувалась в 15-18 ст. для  бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Наявність трьох дул давала збільшення щільності вогню та скорострільності  установки.

Основні технічні дані  і характеристики: Калібр, 40 мм. Вага дула, 24 кг. Вага моделі, 130 кг. Орієнтовна дальність польоту ядра, 1,6 км

Корабельна гармата (фальконет)

Фальконет — малокаліберна гармата, з якої стріляли невеличкими свинцевими ядрами. В ХУІ-ХУІІІст. фальконетами озброювали козацькі кораблі (чайки). Фальконети використовували також при обороні козацьких таборів, хоча, як протипіхотний чи протикіннотний засіб, вони були менш ефективними, ніж у морському бою.

Гармата-салютівка або мортира

Використовувалась в 16-18 ст. для салютної, а також бойової (ядрами або ж дробом) стрільби. Дуло розміщене на мортирному лафеті.

Основні технічні дані  і характеристики: Калібр, 40 мм. Довжина дула, до запального отвору 310 мм, до хвостовика(загальна довжина дула) 430 мм. Вага дула, 24 кг. Вага моделі, 35 кг. Матеріал дула – сталь. Матеріал лафета – дуб.

Стріляли гармати чавунними та залізними ядрами, гранатами, запалювальними снарядами, картеччю й зарядами в торбинах, наповнених порохом і кулями.

Козацька артилерія складалася з гармат переважно місцевого виробництва, метал для яких виплавляли на руднях України — київських, чернігівських та інших, а також з трофейних гармат (захоплених у турецьких фортецях, польських прикордонних замках та під час визвольних воєн).

Особливо високим рівнем арматної справи й виробництва зброї відзначалася Запорозька Січ. Ковалі, зброярі, ливарники виготовляли тут рушниці, списи, шаблі, виливали ядра та гармати. Запорозька армата (до сотні гармат) зберігалась у січовій пушкарні. Розвиток козацької армати не відставав від загального європейського прогресу. Гармати оздоблювалися майстрами-художниками.

Упродовж Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. козацька армата чисельно дуже зросла. У 1648 р. повстанці на чолі з Богданом Хмельницьким вийшли із Січі з трьома гарматами. А в битві під Берестечком (1651) козацька армія мала вже понад сто гармат, кількісно і якісно переважала польсько-шляхетську.

"Військова пушкарня" в історико-культурному комплексі "Запорізька Січ", Запоріжжя, 21 жовтня 2013 року.

Головними містами постою та утримання генеральної армати під час гетьманування Богдана Хмельницького був Переяслав, Юрія Хмельницького — Корсунь, Івана Брюховецького — Лox-виця й Ромни, Івана Самойловича — Короп.

У цьому місті козацька армата залишалася до кінця існування Гетьманщини. За наказом гетьмана Івана Мазепи в гетьманській столиці Батурині було споруджено ливарню, де вироблялися гармати. У Батуринській фортеці зосереджувалася численна артилерія.

Арматою керував генеральний обозний з гарматною старшиною — осавулом, писарем і хорунжим. Численною була обслуга: пушкарі, гармаші, шипошники, довбиші; ремісники — столярі, стельмахи, слюсарі, римарі, ковалі, шевці; стадники, скотарі, цирюльник, коновали. Для охорони Генеральної артилерії козацького війська призначався загін у кількасот козаків. У розпорядженні пушкаря була арматна команда з 58 канонірів і 29 хурлетів.

Генеральна артилерія виходила в похід під своєю корогвою та зі своїми литаврами.

Нищівного удару українській арматі завдав російський цар Петро І. У 1709 р. він реквізував значну її частину й позабирав гармати з усіх полкових міст. Після зруйнування Січі в 1775 р. царськими військами запорозькі гармати були вивезені до Петербурга. А з остаточним скасуванням у 1784 році козацького устрою

України і реорганізацією козацьких полків у карабінерні українська артилерія перестала існувати.

А ось такі гармати роблять на Волині: