Випадкове:
"Чортомлицька"

Чортомлицька Січ (Стара Січ, 1652-1709) — військовий, адміністративний та духовний центр Війська Запорізького Низового.

"Пилип Орлик"

Пилип Орлик — найтрагічніша фігура часів боротьби України за свою незалежність — народився на Віленщині у 1672 році. Він отримав освіту у Києво-Могилянському колегіумі й у 26-річному віці був уже кафедральним писарем

"Яков Острянин"

Яків Стефан Іскра-Острянин (Остряниця) був старшим сином військового товариша Стефана Іскри з м. Остра. Перша згадка про нього з'являється у документах 1633 року, де він значиться як ніжинсь­кий полковник реєстрових

"Остафій Дашкевич"

Остафій Іванович Дашкевич (Дашкович) був тро­юрідним небожем Івана Ходкевича — засновника роду Ходкевичів гербу “Кошцієша”. Батько Оста- фія був вітебським коморником. Народився Остафій у Поруччі на Волині. Остафій був

"Павло Полуботко"

Павло Полуботок (1660 - †1724) — український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Павло Полуботок народився у 1660 році у сім'ї

"Битва під П’яткою"

2 лютого 1593 року, околиці містечка П’ятка (нині село П’ятка Чуднівського району Житомирської області) відбулася битва про яку мало хто згадує.

"Дем'ян Ігнатович Многогрішний"


» » Іван Сулима

Іван Сулима

Іван Михайлович Сулима, гетьман реєстрових ко­заків (1628 — 29 та 1630 — 35 рр.) народився на Чернігівщині у другій половині XVI ст. у родині дрібного шляхтича.

Народився кінець XVI ст.
Рогощі
Помер 12 грудня 1635
Варшава
страта
Громадянство Польща
Національність українець (русин)
Діяльність воєначальник
Титул шляхтич
Посада Гетьман України
Рід Сулими
Діти Федір
Нагороди

золота медаль
(від папи Павла V)

 

 

Іван Сулима з молодих років брав участь у похо­дах запорозьких козаків на Туреччину та кримське ханство. Деякий час Іван мешкав на Дону. Вперше був обраний гетьманом реєстрових козаків восени 1628 року. Але вже навесні 1629 року він покинув козаччину і став управителем однієї з маетностей Жолкєвських на Переяславщині. Потім він раптом (у 1630 році) знов повернувся до війська, де корис­тувався повагою, як старий і досвідчений ватажок. Сулима мав золотий портрет папи Павла V, який от­римав за те, що, здобувши у славній морській битві турецьку галеру і взявши у полон 300 турків, тих турецьких невільників подарував папі.

 

У 1633 році декілька сотень запорожців на чолі з Сулимою вийшли у Чорне море, звідти — у Азовсь­ке, а потім знов у Чорне. Вони плюндрували туецькі міста, звільняли християнських невільників, захоплювали здобич. Потім пішли до гирл Дністра та Дунаю і сплюндрували Аккерман, Килію та Ізмаїл. Розлючений султан рушив війська на Поль­щу, що саме тоді воювала з Московією. Але не­вдовзі (у 1634 році) неподалік від Смоленська поляки підписали мир, згідно з яким московський цар мав сплачувати щорічно платню козакам (але ж за умови, що козаки будуть захищати південні кордо­ни Московії від наскоків турків та татар). Через певний час мир з Польщею встановив і султан, по­обіцявши стримувати татар від нападів на Україну. Польський король, у свою чергу, зобов'язався вигнати козаків з дніпровсь­ких островів та припинити їхнє свавілля.

герб гетьмана Сулими

герб Івана Сулими

 

Рід Сулими, мабуть, досить славний, бо користувався осібним гербом “Сулима”, що являв собою поділений навпіл щит. На верхньо­му (золотому) полі було зображено половину чорно­го орла з розгорнутими крилами. На нижньому (червоному) полі були розміщені білі жорна. У клейноді, як і на щиті, зображено чорного орла. Намет білий, підбитий червоним. На думку деяких польських геральдистів, герб “Сулима” походить з Німеччини.

 

Після підписання миру польський уряд вирішив роз'єднати Запорожжя з населен­ням України і заборонив козакам під за­грозою позбавити їх усіх вольностей та привілеїв порушувати мир. Одночасно батьки були зобов'язані не дозволяти своїм синам кидати свого місця й подава­тися на Січ, а усіх шляхтичів, які будуть приймати участь у походах запорожців чи допомагати їм, наказано було карати. Для нагляду за виконанням наказу на Дніпрі у липні 1635 року було збудовано замок Кодак, де мали бути резиденції коронного та польного гетьманів та досить сильний гарнізон. На чолі гарнізону був поставле­ний француз Маріон. Він запровадив су­вору дисципліну та чинив різні прикрощі козакам: заборонив їм ловити рибу та звіра і взагалі обмежив їхній рух в околи­цях Кодака.

Картина Сулими

Фрагмент ікони у церкві с. Сулимівки

 

Сулима вирішив відновити козацькі вольності, вважаючи, що це йому минеть­ся безкарно, бо король зосередив увагу на військових справах, а гетьман Конецьпольський безпосредньо керував військами у Прусії, де було зосереджено більшу частину польського вій­ська. У серпні 1635 року Сулима раптом підійшов до Кодака. Козаки, знаючи, що сторожа фортеці спить, опівночі вдерлися на вали й захопили Кодак. Залогу було винищено повністю разом із комендан­том Маріоном, а фортецю зруйновано. Піднявшись вище Кодака, Сулима почав скликати у свій табір усіх невдоволених польською владою й готуватися до боротьби з поляками. Та Конецьпольський вирішив діяти хитро, блискавично й жорстко. Він надіслав у козацький табір своїх агентів, що почали підбурювати козаків, лякати їх наслідками заподі­яного, попідкуповувати та сіяти зраду. Це принесло бажаний результат. Сулиму було схоплено та від­правлено до Варшави, де у той час перебували ту­рецький та татарський посли, які саме скаржилися на козацькі кривди та вимагали стратити Сулиму та його прибічників. Король бажав пом'якшити долю Сулими, бо він “поконавши стільки разів турків і навіть не діставши ніколи рани у битвах з ними, му­сив би вмерти ганебною смертю”. Сулима виправдо­вувався тим, що він не знав, що фортеця належить короні. Але судді дійшли спільної думки й винесли вердикт, що засуджував обвинувачених до страти. Після проголошення вироку Сулима перейшов до католицтва й попрохав поховати його з портретом папи Павла V. Але і це його не врятувало. Сулиму було четвертовано

Аватар
   #1    (1 грудня 2016 02:05)    Сворив: 0    Коментів: 0
цікаво, що прямим нащадком гетьмана Івана Сулими є український, європейський, російський і євразійський грішний козацько-християнський філософ Петро Кропоткін, "хрещений" батько Нестора Махна і його козаків... Військо Боже - Військо Вічне, Божа Орда - душогубам біда! Господи, помилуй!

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду