Козацька чайка

На Запорозькій Січі суднобудівництво здавна розвинулось і досягло високого рівня й досконалості. Козацькі майстри-корабельники славилися і за межами України. Їх часто запрошували й до Москви, щоб вони навчали корабельної справи.

Чайка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. у вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. Довжина – близько 18м, ширина й висота бортів – до 4м. Ззовні бортів для збільшення остійності і плавучості кріпився очеретяний пояс. Човен мав поперечні переборки і лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носовий і кормовий рулі, уміщав до 70 чоловік. Озброєння – 4-6 фальконетів (гармати калібром 30 мм.). На борту був запас зброї та провіанту достатній для тривалих морських походів.

Тут зберігали провіант, боєприпаси й зброю. До кожного кінця човна прилаштовували окреме стерно, завдяки чому чайка в будь-який момент могла змінити курс на 180 градусів.

Ілюстрація «чайки» запорозьких козаків з книжки Ґійома Левассер де Боплана 1660 р.

У центрі на спеціальному станку укріплювалась щогла з вітрилами, з обох боків човна було від 20 до 40 весел. Отже, чайки котрі одночасно приводились у рух веслами й вітрилами, були дуже маневреними. Борти човна обкладали в'язанками очерету завтовшки від півтора до двох з половиною метрів. Ця своєрідна захисна одежина утримувала судно на поверхні й захищала од ворожих стріл і куль. Запорозькі чайки сягали у довжину 15—22 метрів, у висоту не більше 4 метрів, а в ширину — 6 метрів. Човен брав на борт 40—60 козаків.

Над чайками-дубами, що стояли у гавані, підносилися високі, стрункі трищоглові кораблі. Вони мали дві палуби, двоярусну рубку у формі намета, де розміщувалася старшина (до 10 чоловік). Обабіч рубки було по 4 каютних ілюмінатори. По бортах, на нижніх і верхніх деках судна, виглядали з люків грізні дула фальконетів — невеликих кованих залізних чи мідних гармат.

реконструкція чайки

До складу запорозької флотилії входили навіть підводні човни. Звичайно, з нашого погляду вони здаються досить примітивними. Проте факт їх існування у XVI ст. становить великий інтерес.

Очевидно, запорожці використовували різні види суден залежно від стратегії й тактики морського бою. Особливістю козацького флоту було те, що чайки могли пришвартовуватися до будь-якого берега.

Інші козацькі кораблі:

ДУБ - друга пол. ХVІІ - XVIII ст. - Вітрильне вантажне судно прибережного плавання, що застосовувалося в пн.-зх.. Причорномор'ї і гирлах Дніпра, Дону і Бугу. Дуб – вантажне вітрильне судно прибережного плавання. На відміну від чайок дуби мали дві або три щогли з вітрилами. Назвою «Дуб» козаки підкреслювали міцність своїх суден та їх високотонажність до 100 тон. Під час воєнних походів на Дубах перевозили визволених із неволі співвітчизників та велику кількість захоплених гармат.

Спочатку в основі був довбаний човен і будувався з набойнимі розваленою бортами. Вилиці закруглюються, мало похилий форштевень, транцевой корму і навісний кермо. На двох щоглах по рейкового вітрилу. На прямому бушприті клівер. Дл. до 20, шир. до 6-7, висота борту до 1,8 м, вантажопідйомність до 100 т.


СТРУГ - козацька човен ХУІ-ХУІІ ст. - Основний тип суден, на яких донські і яїцькі козаки здійснювали морські походи. Козацький струг відрізнявся легкістю, повороткість і швидкохідністю. Однодеревий корпус оковувався залізом, по бортах для збільшення остійкості і непотоплюваності кріпили пояс з снопів очерету. Ніс і корма були гострими, палуба була відсутня, на носі й у кормі розташовувалися горища. Струг мав щоглу висотою бл. 11м з прямим вітрилом, 16-40 весел. На кормі, іноді в носі розташовувалися загребні (рульові) весла. Озброювалися декількома фальконетами, вміщували 50-100 чол.

Довжиною. 15-21, шириною 5,5-6 м. Ранні струги і чайки практично не мали відмінностей, пізніше у стругів почали чітко розрізняти ніс і корму, яка стала робитися заокругленою

БАРКАЗ - друга пол. XVII - перша пол. XVIII ст. (Від гол. Ьагкае від ісп.Ьагкага, італ. Ьагсассіо) - Невелике вітрильне судно, поширене на Чорному та Азовському морях. Вітрильне озброєння латинське, з клівером, на короткому горизонтальному бушприті. Довжина - 8-12, шир. 2,4-3 м, висота борту 1-1,3, осаду ок. 0,75 м.

Під час російсько-турецьких воєн (друга пол. XVII ст.) Використовувався козаками під час морських походів.

ДУБОК - XV - XVI ст. парусно-гребний рибальський човен зі шпрінтовим (раніше прямим вітрилом). Ранні човна в основі мали довбаний човен-дуб. Довжина - 10 м, ширина близько 2,5 м, осадка 0,5-0,6 м. Добре збережений дубок знайдений в районі м. Бендер на річці Дністер. Його вік перевищує 500 років. Радіовуглецевий аналіз датував деревину 1420 ± 50 років. У деревині збереглися отвори для прив'язування снопів очерету або розтяжок щогли.

Дубок став прабатьком чайок, що були спочатку ні чим іншим, як дубками з надбудованими бортами.

НАПІВГАЛЕРА - друга пол. XVIII - початок XIX ст. До них відносяться малі галери скампавеї. Скампавея (від італ. Scampare тікати, зникати, via - геть) - невеликий швидкохідний гребний корабель - зменшена на 30-40% венеціанська галера. Вони будувалися на Дону і Азовському морі, а з 1790 р. в Бендерах і Кріулянах для військових дій проти Туреччини на Дністрі та Дунаї. Дл. 20 - 22, шир. 3, осадка 0,7 м., 12-18 пар весел, 1-2 щогли з косими вітрилами.

Озброювалася 1-4 фальконетами. Перевозила десант (включаючи екіпаж) до 150 чол.

БАЙДАК – середній по величині річковий човен. Будова його схожа до чайки. Довжина човна – 7-8 м., ширина – 2м., осадка човна – 1 м. В човні присутньо 8 веслярів, місткість човна 16-20 чол. Байдак активно використовувався на початкових етапах розвитку козацької морської справи, для хадіння в руслах Дніпра. Виконав роль прототипа чайки. Нині човен з дещо зміненою конструкцією будови днища, має назву ЯЛ. Використовується як шлюпка на великих морських кораблях, а також тренувальний човен основного курсу мореплавства.