Козацький табір
Неперевершено майстерності запорожці досягли у використанні табору з возів, який застосовувався для просування військ, наступу, оборони. Батьківщиною табору з возів є безмежний степ. Народившись, спочатку як спосіб захисту від ворога голому степу, табір поступово перетворився на грізний, неприступний спосіб оборони, а потім і наступу. Згідно з організаційною структурою війська того часу на кожні 5-10 козаків був один віз, на якому перевозилась зброя, боєприпаси, продукти, фураж для коней (взимку), лопати, сокири, пилки та ін.
На окремих возах перевозилися гармати.
Рухомий табір з возів мав вигляд прямокутника, по великих сторонах якого рухались вози один за одним, в один або декілька рядів. Між рядами возів рухалось спішене військо. В першому або другому зовнішньому ряду були встановлені гармати, а біля возів йшли козаки з вогнепальною ручною зброєю, готовою до бою.
Посередині табору вели коней. Передня і задня сторони прямокутника були не замкнені, їх прикривала кіннота. Для замкнення цих сторін прямокутник мав «крила», тобто один або декілька рядів були довші за інші на величину ширини табору. Якщо табір раптово зупинявся для оборони, «крила» заверталися, замикаючи передню та задню сторони табору возами. Якщо передбачалася довготривала оборона табору, то колеса возів закопувались у землю, її насипали і на вози. Навколо возів із зовнішньої і внутрішньої сторони робилася мережа окопів та брустверів, з'єднані ходами сполучення.
Такий табір був базою, з якої розпочинались подальші бойові дії з ворогом.
Козацький табір — особливість воєнної тактики українського козацтва у 16-17 століття. Похід війська відбувався під охороною табору, тобто 5-6 рядів обозних возів по обох сторонах похідної колони. При зближенні з ворогом табір залишався на місці і з возів, які об'єднувалися ланцюгами й укріплювалися ще валами та шанцями, будували чотирикутник.
Табір був для козаків базою, з якої вони вели різні операції: обстріл ворога з гармат, вилазки «герцівників», наступи піхоти чи кінноти. Ворог намагався своїми наступами роз'єднати сполучені вози і вдертися в середину табору.Н.Сучасники називали табір "рухомою фортецею", бо козаки під прикриттям возів могли долати сотні кілометрів голим степом.
Розміри табору залежали від кількості війська. Так, під Берестечком у 1651 р. табір Б. Хмельницького мав сім кілометрів в ширину і довжину.
Але рухомий табір з возів козаки використовували і для наступу на ворога і для здійснення глибинних бойових рейдів. Так, у серпні 1621 р. сорокатисячне козацьке військо рухалося під захистом табору з возів по території Молдавії в район м. Хотин, постійно відбиваючи атаки татар.
Боротьба табору була відома ще за княжих часів, коли табір обороняли княжі дружини проти половецької кінноти в степах, також подібні табори були відомі половцям, чумакам і купцям, чешським таборитам, а пізніше — американським першопоселенцям і ковбоям. У козацьких війнах її застосовували часто: у 1596 під Білою Церквою Григорій Лобода мав табір з 5 рядів, у 1637 Павло Павлюк ішов табір на 6 шерег. 1628 запорожці під заслоном табору пройшли весь Крим від Перекопу до Бахчисараю й назад.
У визвольній війні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького козацькі табори відіграли чималу роль в боях під Старокостянтиновом, Пилявцями, Берестечком (табір завдовж і завширшки на 7 верст), Лоєвом, Білою Церквою (1651), Охматовим (1655) тощо. В кінці 17 століття у зв'язку з розвитком артилерії табори почали зникати.
Запорозький табір. Художник Погрібняк. Початок ХХ ст. А. Кашенко. Оповідання про славне військо запорозьке низове.
- Катиринослав-Лейпиіг. - 1923. Фотоілюстрація. Папір; друк. 6х8,5 см.
