Адміністративній устрій Січі

Запорізька Січ мала свої власні органи влади, які носили виборний характер.
Тому за своєю формою правління Січ була своєрідною козацькою республікою.

Вищим органом влади була Козацька Рада, яка за часів Нової Січі обов'язково скликалася тричі на рік

- на Новий рік,

- Великдень,

- на свято Покрова Пресвятої Богородиці.

При цьому кожен козак міг зажадати скликати Раду в будь-який день. На ній розглядалися найважливіші питання військового, політичного та адміністративного характеру. Окрім загальної, проводилися також паланкові, курінні і старшинські ради.

До складу козацької старшини входили:

• військова старшина — кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар та курінні отамани;
• військові служителі — підписар, булавничий, хорунжий, бунчужний, перначний, підосавул, довбиш, піддовбиш, військовий пушкар, підпушкар, гармаш, військовий товмач, військовий шафарі, підшафар, кантаржій та канцеляристи;
• похідні та паланкові начальники — полковник, писар, осавул, підписар та підосавул.

Кошовий отаман:

Йому належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. Влада його була необмеженою. Він вирішував долю кожного козака, затверджуючи судові вироки, і в першу чергу смертні. Від імені товариства вступав в дипломатичні стосунки з іноземними державами, затверджував обраних або призначених козаків на посади, а також розподіл земель (паланок) та трофеїв між куренями.

Вирішував питання прийому козаків до війська або їх звільнення. Мешкав кошовий отаман в окремому приміщенні (хаті) разом зі своїм кухарем.

Суддя:

Чинив суд на Січі. У відсутність кошового отамана виконував його обов'язки, тобто був наказним кошовим отаманом. За допомогою військового скарбничого регулював витрати коштів Січі, зберігав «скарб і армату» у Військовій Скарбниці. Мешкав і харчувався суддя у своєму курені. Символами влади судді була січова печатка та тростина.

Обозний:

Він очолював артилерійське і фортифікаційна справа на Січі. Під час походу керував побудовою табору з возів, а також штурмом ворожих укріплень. Комплектував військо разом з військовим осавулом, підтримував дисципліну і порядок на Січі. Його помічником був військовий гармаш.

Писар:
Впливовою персоною на Січі, що мала доступ до багатьох адміністративним таємниць, був військовий писар. Цю посаду займали високоосвічені люди, які знали іноземні мови, в т. Ч. Латинь, за що їх дуже поважали козаки. Січова канцелярія налічувала кілька десятків людей. Від імені кошового отамана військовий писар складав і підписував документи.
Зовнішнім атрибутом посади писаря була чорнильниця в срібній оправі - каламарь.

Осавул:
В обов'язки військового осавула входила організація і ведення прикордонної служби запорізьких земель, охорона зимівників і шляхів на Січ по Дніпру і по суші. Він вів слідство і виконував судові вироки. Разом з обозним підтримував дисципліну і порядок у війську, в фортеці Січі та похідних таборах. Ділив плату і провіант. У його підпорядкуванні знаходилися підосавул і обозний. Жив і харчувався осавул в своєму курені. Зовнішнім символом влади військового осавула був дерев'яний жезл, обкований з двох кінців срібними кільцями.

Пушкар:
Цей військовий служитель завідував січовим арсеналом (гарматами, боєприпасами та іншим стрілецькою зброєю).
Крім того, він ще виконував роль наглядача січової в'язниці, в якій були укладені засуджені козаки і ті, хто очікував судового вироку.

Довбиш:
Довбиш Завідував Військовими Литаврами, Ударами Скликаючи Запорожців На Площу На Загальні Козацькі Ради. Довбиш Повинен Був Стежити За Виконанням Судових Вироків Як На Січі, Так І У Віддалених Паланках. У Плані Судових Повноважень Він Був Помічником Осавула. Військовий Довбиш Збирав На Користь Війська Податок Під Час Переправ Через Річки. Він Особисто Мав Бути Присутнім При Виконанні Вироків На Січовий Площі.

Тлумач (або драгоман):

Крім іншомовних перекладів документів та переговорів з іноземцями, здійснював розвідку та контррозвідку Січі. Для виконання цих обов'язків виїздив сам або направляв розвідників у сусідні держави.

Шафари перевозів:

Збирачі податків на перевозах: Кодацькому, Микитинському (через Дніпро), Самарському (через Самару) та Буго – Гардовому (через Буг). У кожного шафара був підшафарій, писар, та підписар.

Кантаржій.

Зберігач міри і ваги на Січі. Слідкував за збором здобутків для січової скарбниці, а також дотримання правил торгівлі на Січі.

Полковник:

На території паланки уособлював кошового отамана, тому мав право карати і страчувати злочинців.

Він відповідав за моральний стан і дисципліну козацького середовища в слободах і зимівниках, а також своєчасний збір козацького війська за розпорядженням з Січі. Його влада поширювалась також і на осіб, котрі проїжджали через паланку. Він дозволяв їм в’їзд у вольності запорозьких козаків, а для безпеки давав перепустку – знак у вигляді копії пірнача.

Кожен запорожець належав до одного з куренів Січі. Слово «курінь» означало і хату, де проживали козаки і була їхня кухня, і військова, а пізніше й територіальну одиницю. Всього налічувалося до 38 куренів, в котрих гуртувались звичайно козаки-земляки. Не випадково більшість куренів носила назви українських міст.

Всі землі Війська Запорізького поділялися на так звані паланки. Це слово означало і фортецю, і територію, котра їй підлягала, і адміністрацію фортеці. Важко сказати, коли зародилися паланки, але на початку XVIII ст. їх було п'ять, а впродовж 1734-1775рр. кількість коливалась від 5 до 11, а саме:

• Бугогардівська паланка охоплювала землі між лівобережжям р. Південний Буг та правобережжям р. Інгулець з одного боку, та Дніпром і кордоном з Османською імперією (Кримським ханством) з іншого. Паланковим центром був Гард-на-Бузі. В межах паланки налічувалося близько 500 зимівників.
• Кальміуська паланка знаходилася між річками Вовча, Кальміуг та Азойським морем. Центром паланки була слобода Домаха при впадінні р. Кальміус в Азовське море. Найзаселенішими у паланці були землі по р. Вовча та при витоках Кальміусу і Торця, де збиралася переважна більшість зимівників.
• Кодацька паланка займала територію правобережного Надпорожжя та була однією з найзалюдненіших. У її межах перебувало понад 1 тис. зимівників. Центром паланки було містечко Новий Кодак.
• Інгульська паланка розташовувалась на правому березі р.Дніпро, між річками Дніпро та Інгулець і верхів’ями Інгульця та Базавлука. Центром Інгульської паланки була слобода Кам’янка.
• Орільська паланка розміщувалась на півночі лівобережного Запорожжя між верхів’ями річок Оріль та Самара, центр – військова слобода Козирщина.
• Протовчанська паланка охоплювала лівобережні володіння Війська Запорозького Низового між річками Оріль і Протонча. Паланковий центр розташовувався в слободі Личкін. Па території цієї паланки розміщувалось більше 1 тис. зимівників та кількадесят великих військовим слобод.
• Самарська паланка була розташована на лівобережжі володінь Війська між річками Самара і Кінська. Її центром було містечко Самара.
• Прогноїнська паланка охоплювала околиці так званих Прогноїв, або Прогноївських соляних озер, розташованих на Кінбурнській косі.
• Єланецька паланка існувала на схід від р.Кальміус у околицях впадіння річок Сухий та Мокрий Єланчики і Міус в Азовське море.