Випадкове:
"Про козацького чуба"

Чуприна - старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (переважно у козаків); Назва «оселедець» пішла від Катерини ІІ відомою своєю неприязню до козаків, так вона називала їхню традиційну

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Що означає слово - козак?"

Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці в 1240 році. У 14 ст. цей термін вміщено в словник половецької мови (Кодекс Куманікус) і в додаток грецького збірника житій святих. Найперша згадка про

"Каленик Андрієвич"

Походив, ймовірно, з козацького або міщанського роду. Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московську державу в роки «смутного времени», особливо під час Смоленської кампанії (1609—1610). Разом із загоном

"Хортицька Січ"

Хортицька січ (1556-1557) — укріплення (замок) збудоване на острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 1557 році татарами. Частина істориків трактує це укріплення як першу Запорозьку Січ,

"Томаківська Січ"

Томаківська Січ — укріплення запорозьких козаків на острові Томаківці на Дніпрі поблизу сучасного селища Червоногригорівка та міста Марганця, ймовірно з 1558 до 1593 року, коли її зруйнували татари.

"Як козаки працювали та де шукали роботу на Запоріжжі?"

Чомусь у книгах та фільмах про козаків розповідають лише про славетні походи та звитяги наших предків і забувають говорити про головне!


Про козаків » Статті про козаків » Якими парфумами користувались козаки

Якими парфумами користувались козаки

  • Подобається
  • +23
  • Не подобається
Якими парфумами користувались козаки

У 16–18 століттях серед українських козаків парфуми в сучасному розумінні були рідкісним явищем і, як правило, не мали широкого вжитку. Козацьке життя було суворим і воєнним, тому практичність та гігієна переважали над ароматизацією тіла. Втім, козаки все ж користувалися деякими засобами для догляду за собою, зокрема натуральними ароматичними речовинами.

Основними джерелами запахів були трав’яні настої, відвари та олії

Основними джерелами запахів були трав’яні настої, відвари та олії, які використовували як для лікування, так і для освіження тіла. Популярними були м’ята, чебрець, полин, шавлія, розмарин, а також ялицеві або соснові смоли, що могли виконувати функцію як дезінфектора, так і природного парфуму. Деякі заможні козаки або старшина, які мали зв’язки з містами й купцями, могли дозволити собі імпортовані пахощі, наприклад амбру, мускус, ладан або трояндову воду, які надходили з Османської імперії, Польщі чи через Крим.

Головним «ароматом» козацької доби залишався запах дьогтю, шкіри, зброї, тютюну та поту 

Однак головним «ароматом» козацької доби залишався запах дьогтю, шкіри, зброї, тютюну та поту — і це було нормою. Ідея парфуму як ознаки вишуканості більше стосувалася шляхти або міщанських жінок, а не козацького побуту. Таким чином, хоч ароматичні засоби існували, але носили швидше побутово-лікувальний, ніж декоративний характер.

Заможні представники козацької старшини та шляхетного стану в Україні дійсно мали доступ до європейських парфумів, особливо з Польщі, Франції, Італії чи Османської імперії. Через активні торгові зв’язки та дипломатичні контакти старшина могла отримувати не лише тканини, зброю чи посуд, але й рідкісні на той час речі розкоші — серед яких були і флакони з ароматичними есенціями.

У 17–18 століттях у Європі почали активно розвиватися майстерні парфумерії — особливо у Франції (наприклад, Грасс), де створювали духи з троянди, лаванди, неролі, жасмину, амбри та мускусу. Такі аромати були популярними серед шляхти, і частина цієї культури проникала й в Україну, зокрема в середовище гетьманського двору, полковників, старшин, духовенства, які прагнули виглядати й поводитись відповідно до європейських норм еліти.

Парфуми зберігали у флаконах зі скла або порцеляни, і ними користувалися на урочистостях, дипломатичних зустрічах або в колі аристократії. Водночас у селянському чи простому козацькому середовищі такі речі залишались недосяжною розкішшю.

Європейські парфуми для старшини були доступні, хоч і не масово, і розглядалися як ознака статусу, освіченості та вишуканого смаку.

Джерела:

  • Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.М. Як козаки воювали. - Дніпропетровськ: «Промінь», 1990. - С. 270-278.
  • Драгоманов Михайло. Про українських козаків, татар та турків. К., 1991, С. 18.
  • Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1. - Львів : Світ, 1990. - С. 156-163.