Випадкове:
"Гетьмани Ружинські"

Ружинські — старовинна литовська родина, яка веде свій родовід від Олександра Наримунтовича — онука засновника Литовської держави князя Гедиміна. У документах князі Ружинські згадуються вперше у 1545 році у зв'язку з

"Як козаки працювали та де шукали роботу на Запоріжжі?"

Чомусь у книгах та фільмах про козаків розповідають лише про славетні походи та звитяги наших предків і забувають говорити про головне!

"Козацькі військові відзнаки"

Відзнаки козацького війська звалися клейноти. За клейноти цілого війська уважали гетьманську булаву й бунчук, печать, корогви, бубни і труби, деколи також і козацьку «гармату», тобто артилєрію. Ці ознаки своєї влади

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у

"Адміністративній устрій Січі"

Запорізька Січ мала свої власні органи влади, які носили виборний характер. Тому за своєю формою правління Січ була своєрідною козацькою республікою. Вищим органом влади була Козацька Рада, яка за часів Нової Січі

"Битва під П’яткою"

2 лютого 1593 року, околиці містечка П’ятка (нині село П’ятка Чуднівського району Житомирської області) відбулася битва про яку мало хто згадує.

"Хортицька Січ"

Хортицька січ (1556-1557) — укріплення (замок) збудоване на острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 1557 році татарами. Частина істориків трактує це укріплення як першу Запорозьку Січ,


Про козаків » Гетьмани » Іван Самойлович

Іван Самойлович

Правління 1672-1687
Обрання 17 червня 1672
Попередник Дем'ян Многогрішний
Наступник Іван Мазепа
 
Біографічні дані
Дата народження невідомо
  Ходорків
Дата смерті 1690
  Тобольськ
Дружина Марія Іванівна Голуб
Діти Семен, Григорій, Яків, Параска, Анастасія
Династія Самойловичі
Батько Самійло

 

Іван Самойлович був сином священика. Він отримав добру освіту і пішов у козаччину. Завдяки освіті він незабаром отримав чин сотника у Гадяцькому полку й перебував у м. Веприку. Потім у званні військового товариша він став чернігівським наказним полковником.

Самойлович перейшов на бік гетьмана Брюховецького, а після його смерті приєднався до прихильників промосковської орієнтації й був обраний генеральним суддею. Після відставки Многогрішного, Самойловича у 1672 році було обрано гетьманом Лівобережної України на раді у Конотопі. У 1674 році Самойлович почав війну з Дорошенком і у Переяславі противники Дорошенка проголосили його гетьманом Правобережної України. Самойлович вів постійні війни з турками й татарами за Правобережжя. У 1677 році Туреччина проголосила гетьманом Правобережної України Ю. Хмельниченка. Хоча турецьке військо було зупинене та відігнане силами Самойловича та Ромодановського під Чигирином, але 1678 року воно знов прийшло під Чигирин. Місто було спалене, але 5 серпня 1678 року турків все ж таки було розгромлено. Перемога козаків, одначе, не дала вагомого зиску.

 

Іван Самойлович

Іван Самойлович

 

Після вигнання Ю. Хмельницького у 1679 році з Лівобережжя Самойлович, виконуючи волю Москви, почав знищувати міста й села Правобережжя та відселяти звідти рештки населення на лівий берег — у Слобожанщину. Вогнем та мечем супроводжувалося це відселення (депортація). Але Самойлович не відкидав думки про возз'єднання України і тому не підтримав “вічного” миру між Польщею і Москвою у 1686 році й пропонував приєднати Поділля, Волинь, Підляшшя, Підгір'я та усю Червону Русь до Москви. Але московський уряд жадав примирення з Польщею для об'єднання проти спільного ворога — Оттоманської Порти та не бажав підсилення України, а, навпаки, мріяв про ліквідацію української автономії. Тому Москва не прислухалася до пропозицій Самойловича. А так як останній продовжував стояти на своєму, то й впав у неласку.

Треба зазначити, що Самойловича не шанували в Україні за його пиху та ненаситну жадобу. “Спершу ця людина була до всіх ласкава й покірна, — писав про Самойловича його сучасник, — але коли він закріпився у своїй владі й розбагатів, то став гордим та зухвалим”. Підчас війни з турками вороги Самойловича, у тому числі Мазепа, обвинуватили його в ігноруванні наказів Голіцина, який був головнокомандувачем московського війська, й саме тим фактом пояснювали невдачі кампанії. Голіцин скористався з цього, щоб реабілітувати себе. Внаслідок цих інтриг, а також і з об'єктивних обставин Самойловича у 1687 році було знято з посади гетьмана та відправлено у вигнання спершу до Орла, а потім до Тобольська, де він і помер у 1690 році.

Герб Івана Самойловича

Герб Івана Самойловича

Родина Самойловичів з XVII ст. користувалася польським гербом “Шалава”, що являв собою щит, на синьому полі якого було золоте кільце з трьома кавалерськими хрестами, розташованими рівномірно (два й один) на його внутрішньому колі. У клейноді була рука з мечем. Намет синій, підбитий золотом. У гетьмана Самойловича був дещо відмінний герб, який він отримав у останні роки свого гетьманування: на червоному полі щита три чорних кавалерських хрести (один та два). У клейноді три страусиних пір'їни.

 



Аватар
Саша Кисіль    Статус:
   #1    (19 січня 2021 12:31)    Сворив: 0    Коментів: 0
Був священиком

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Запитання: Який найвідоміший Острів - Січ на Дніпрі?