Павло Тетеря
Павло одержав добру освіту і до 1647 року був регентом канцелярії міського суду у Володимирі Волиньському, а потім служив у вроцлавського каштеляна Г. Стемпковського. З початком повстання Богдана Хмельницького у 1648 році Тетеря приєднався до нього. Військову службу у козацькому війську Павло почав писарем Переяславського полку. У 1652 році разом з суддею С. Богдановичем він розробив умови приєднання України до Московського царства. У 1653 році Тетеря вже переяславський полковник. У 1654 році він разом з іншою старшиною возив до Москви грамоту, де було одписано, що гетьман Богдан Хмельницький з усією Україною визнає зверхність московського царя. Б. Хмельницький вважав Тетерю за можливого свого наступника, хоча останній належав до тієї частини старшини, яка вважала, що Україні краще бути залежною від Речі Посполитої, аніж Москви.
Правління | 1663-1665 |
Обрання | 1663 |
Попередник | Юрій Хмельницький |
Наступник | Степан Опара |
Інші титули | Шляхтич |
Дата народження | бл.1620 |
Переяслав | |
Дата смерті | бл.1670 |
Адріанополь | |
Дружина | Тетяна Виговська |
Другий шлюб | Катерина Хмельницька |
Династія | Мошковські |
Батько | Іван Мошковський |
Мати | Анастасія |
Після смерті Богдана Хмельницького Тетеря у 1657 році відкрито перейшов на бік Польщі і був призначений заступником гетьмана на Лівобережжі. Під час гетьманства Виговського Тетеря був одним з найактивніших його помічників у проведенні пропольської політики. У 1658 році він від імені гетьмана вів переговори з польським послом Ст. Беньовським щодо спілки України з Польщею і по суті заклав основи Гадяцької унії. За цю діяльність він отримав від короля маєток і титул мельницького підчашого. Наприкінці 1659 року Павло Тетеря, за наполяганням Беньовського, отримав чин генерального писаря, а у лютому 1662 року його згадується в одному акті як стольника полоцького, якому король доручив вести переговори від його імені із запорозьким гетьманом та кримським ханом.
Юрій Хмельницький, що був тоді гетьманом і не користувався повагою народу та козацтва, прислухався до поради Павла Тетері (який був, до речі, його родичем — чоловіком його сестри Гелени) й зрікся булави та постригся у ченці, призначивши перед тим Павла наказним гетьманом. За кілька днів у Чигирині було скликано раду, на якій Тетерю обрали гетьманом з тим, що Україна і військо Запорозьке надалі визнаватимуть залежність від польської корони. Король 18 березня 1663 року затвердив обрання Тетері й одночасно призначив його чигиринським старостою. Після виборів Тетеря попрохав короля надіслати йому коронне військо, щоб спільно з ним приєднати до Польщі Лівобережжя. Це приєднання мало бути суворим іспитом для Тетері, якому довелося вступити у боротьбу за Україну з гетьманами Лівобережної України Сомком та Брюховецьким, які намагалися об'єднати Україну під егідою Москви. Крім того, значна частина козацтва не бажала спілки з Польщею, ставлячись негативно до перспектив майбутнього устрою України у складі Речі Посполитої та відновлення унії. Це невдоволення вилилося у виступі паволоцького полковника Івана Поповича, який встановив зв'язок з московським воєводою у Києві й проголосив свої наміри щодо вигнання польської шляхти з теренів свого полку.
Герб Павла Тетері
Павло Тетеря-Моржковський — нащадок роду остерських бояр, що користувалися гербом “Сліпо-врон”. Цей герб мав щит, на синьому полі якого була срібна підкова шипами додолу з золотим кавалерським хрестом на ній. На хресті — крук, що злітає вправо із золотою обручкою у дзьобі. У клейноді — такий самий крук. Намет білий, підбитий синім.
Тетеря вирішив жорстоко покарати Поповича, але, не бажаючи загострювати взаємини з деякими впливовими прихильниками останнього, змилостився й дозволив Поповичу піти у священики. Та не минуло н року, як Попович знов узявся за зброю та спробував схилити козаків до присяги московському царю. Прибувши до Паволочі, він знищив усю шляхту, євреїв та багатих міщан, що мешкали на території його полку. Під знаменами Поповича почав гуртуватися “чорний народ”, ласий до вбивств та пограбувань. З'єднавшись з Якимом Сомком, Попович почав воювати з коронним військом. На допомогу полякам прийшла частина козацької старшини. Спільними зусиллями вони оточили Поповича у Паволочі. Не бажаючи довести місто до повного зруйнування та винищення його мешканців, Попович добровільно віддався до рук Тетері. У всіх повстанців відібрали коней, зброю, майно й відпустили на волю, а Поповича 15 червня 1663 року було страчено.
Водночас з Поповичем стратили (за наказом Івана Брюховецького) і його спільника Сомка. Брюхо- вецький почав було похід проти Тетері, бажаючи захопити Чигирин, але довідавшись, що король Ян Казимир виступив з метою повернути Лівобережну Україну до корони, відійшов і став готуватися до оборони. ЗО жовтня у Білій Церкві короля зустрів Тетеря, полковник Богун й інша козацька старшина.
Після зустрічі Тетеря одразу ж повернувся до Чигирина, щоб зібрати військо для підтримки короля. На початку 1664 року Виговський, скориставшись з повстання селян на Правобережжі, вирішив спробувати захопити булаву. Тетеря, довідавшись про плани Виговського, негайно повернувся до Білої Церкви й викликав останнього до себе, начебто для переговорів. Виговського було схоплено й страчено. Король, не дочекавшись Тетері, пішов на Лівобережжя, та його розгромив Брюховецький, і він був змушений повернути військо додому. Тетеря ще до відступу короля з-під Глухова знищив багатьох небезпечних суперників, що зазіхали на булаву, й повідомив короля про зраду козаків, що були у королівському таборі і гуртувалися навколо наказного гетьмана Івана Богуна. За словами Тетері, Богун та його прихильники видавали плани короля Брюховецькому, Шереметьеву та Ромодановському, що й було причиною військових невдач коронного війська. Тетеря зважився на ці вигадки й припущення, щоб позбутися свого найавторитетнішого конкурента. Богуна і всіх козаків, що були зазначені у доносі, за наказом короля як зрадників було страчено. Тетеря у цей час приборкував повстання, що спахалнуло внаслідок розташування на постій у Корости- шеві та Паволочі коронного війська.
Павло Тетеря – «польський” гетьман України
Користуючися розгардіяшем у польському таборі, Брюховецький спробував захопити Чигирин, але був вигнаний Тетерею. Та становище останнього було важким: народ вороже ставився до прихильника Польщі. Бачачи свою безвихідь, Тетеря мало не зрікся булави, але його врятував Чарнецький із коронним військом. Тетеря залишив Чигирин, захопивши військовий скарб та клейноди, й перебрався до Корсуня. Але і тут він перебував недовго. Навесні 1665 року Брюховецький почав війскові дії проти Тетері. Але за допомогою війська Чарнецько- го та татар Брюховецького було розгромлено і примушено відійти за Дніпро. Сам Тетеря не брав участі у битві: він виїхав із скарбом та клейнодами до Польщі, посилаючись на якусь справу до короля. Замість себе він залишив наказного гетьмана Михайла Ханенка.
За вірність королеві Тетеря отримав на Волині багатий маєток і доживав віку як поміщик. Оскільки він захопив із собою також документи, які гарантували права й привілеї Україні, король проголосив, що невдоволеним козакам не варто скаржитися королеві на Тетерю, але вони можуть позивати його до судового трибуналу. Довідавшись про це, Тетеря переїхав до Варшави, прийняв унію та прибрав польське прізвище Моржковський, щоб мати захист у суді. Та козаки своєчасно не подали на нього позов, тому їхні спроби повернути козацькі коштовності й документи були марні. Павло Тетеря-Моржковський помер у Адріанополі під час мандрівки до Святої Землі.
