Криштоф Косинський

Криштоф Косинський

1591—1593

Походив з дрібної шляхетської родини з Підляського воєводства. Належав до козацької верхівки. З 1586 р. перебував на Запорозькій Січі, обіймав важливі військові посади. В 1591 р. був обраний запорозьким гетьманом. У 1591—1593 рр. очолював перше велике козацьке повстання проти шляхти Речі Посполитої, спричинене конфліктом між самим Косинським і білоцерківським старостою князем Янушем Острозьким. Цього ж року Косинський, підтриманий козацькою старшиною, виступив на чолі загону реєстровців проти київського воєводи князя Костянтина Острозького.

Криштоф Косинський народився у Подляшші. Перша звістка про нього датується 1580 роком, ко­ли він взяв участь у битві з татарами. З листа Бог­дана Микошинського, гетьмана низових козаків, стає відомо (1586 р.), що Косинський забезпечував постійне вартування проти татар біля острова Тавань — улюбленого місця їхньої переправи до Польщі. У 1590 році Косинський керує реєстровими козаками на Брацлавщині у м. Пикові. Його козаки дуже нерегулярно отримували платню, що їх завж­ди обурювало. Після чергової затримки платні Ко­синський почав гуртувати козаків та усіх невдоволених, звертаючись із закликом до козаків розвернути боротьбу за свої права. Була й особиста зацікав­ленність Косинського у цій боротьбі. У 1590 році він, за пропозицією коронного гетьмана Яна Замойського, за великі заслуги у боротьбі з татарами от­римав від короля пустище Рокитне біля Білої Церк­ви. Та завдяки інтригам та махінаціям це пустище привласнив Ян Острозький — білоцерківський ста­роста, полонізований нащадок славетного роду. Ро­зуміючи марність судового позову на могутнього вельможу, Косинський вирішив боротися.

Овіюваний славою минулих боїв з татарами, Ко­синський був визнаний ватажком і до нього ринули юрби невдоволених. Він оголосив себе гетьманом козаків та усіх військ Пониззя. Наприкінці 1591 ро­ку почалося перше в історії України селянсько-ко­зацьке повстання. 29 грудня 1591 року війська Ко­синського захопили Білу Церкву, де був досить слабкий гарнізон, очолюваний родичем князів Ост­розьких князем Б. Курцевичем. Було захоплено усі коштовності, казну й документи (архів Острозь­ких). Відбувалося повсюдне загарбання майна шляхти, але з королівським майном повстанці пово­дилися обережно. Увесь 1592 рік минув для шлях­ти у неспокої, оскільки уряд діяв нерішуче. Корон­ний гетьман Станіслав Жолкєвський пропонував Острозькому залагодити справу з козаками полю­бовно, але останній відмовився. Отже, на повстання під проводом Косинського дехто дивився не як на заколот проти Польщі, а як на приватну претензію до Острозьких. Король Сигизмунд III також пропо­нував вирішити справу шляхом переговорів, проте Косинський був іншої думки. Він, по суті, був пер­шим козацьким ватажком, що свідомо задумав ор­ганізувати Україну за козацькими мірками, а не за вказівками князів та старост. Він бере під своє керівництво замки у Київському та Волинському воєводствах, розповсюджує скрізь “козацьке” уря­дування, змушує городян, селян та дрібну шляхту присягатися козацькому війську.

Косинські — польський шляхетський та баронсь­кий рід, що згадується з початку XVI ст. На­прикінці XVI ст. Косиньські оселилися в Україні й прийняли православ'я. Вони належали до герба “Равич”. У цьому гербі на золотому полі щита короно­вана діва з широко розведеними руками сидить на чорному ведмеді. У клейноді — повернутий ліворуч ведмідь, що тримає у лапі троянду і виникає між двох оленячих рогів.

Герб гетьма Криштофа Косинського

Острозькі зібрали значні сили. Підготовка до при­душення повстання тривала більше року. На почат­ку 1593 року почалися активні дії. Війська Косинсь­кого захопили містечко Острополь, що належало Острозьким. В останні дні січня почалися сутички з загонами Острозького, які були спочатку вдалими для Косинського. Але 2 лютого 1593 року біля П'ят­ки князь Януш Острозький розбив козаків вщент. Загинуло близько 3000 козаків, було втрачено 20 гармат та майже усі знамена. Косинський замкнувся у П'ятці і шість тижнів проводив переговори через посередника Олександра Вишневенького. 15 берез­ня Криштоф вийшов з фортеці, тричі вклонився воєводі й попрохав вибачення для себе і усіх по­встанців. Було досягнуто угоди, згідно з якою Ко­синський та уся козацька старшина зобов'язалася зберегти відданість королеві і не мати жодних пре­тензій до маєтків Острозьких, а Косинський ще й обіцяв ніколи не бути більше козацьким гетьманом.

Та це було зроблено про людське око. Косинський одразу ж вирушив на Пониззя і звернувся звідти до хана та до московського царя за допомогою, обіця­ючи за це сприяти їхнім територіальним претензіям. Хан повинен був прислати військо. Цареві Косинсь­кий обіцяв віддати Придніпров'я завширшки 150 — 160 км. У листі-відповіді цар Федір Іванович прого­лосив себе царем Запорозьким, Черкаським та всьо­го Пониззя і надіслав козакам гроші та сукна.

Тим часом Косинський почав самостійні дії, дії швидкі та рішучі. Наприкінці травня 1593 року він зібрав 2000 козаків і рушив на Черкаси. Староста черкаський 23 травня відправив до коронного геть­мана Замойського гінця з проханням допомогти. Але Косинський не став чекати головних сил, що плив­ли Дніпром, і спробував з невеликим загоном вдер­тися до Черкас. Це коштувало йому життя. Вишневецький почав переговори з козаками. Він дав їм га­рантії на володіння майном і на вільний перехід козаків з Січі у міста і села Київського воєводства та навпаки. Після укладення згоди (у серпні) коза­ки зняли облогу, припинили бойові дії й повернули­ся до Січі. Але насіння, яке посіяв Косинський, да­ло рясні сходи у наступному столітті, коли повстан­ня та визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького розхитали підвалини Речі Посполи­тої і перетворили її спершу у третьорядну державу, а потім привели до розпаду.

У ході кровопролитних боїв з польськими військами в січні 1593 р. під містечком П’ятка (тепер село Чуднівського району Житомирської області) та в травні поблизу Черкас загони повстанців були розбиті і повстання зазнало поразки. Сам Косинський загинув в одному з боїв (за іншими даними, підступно вбитий під час переговорів з черкаським старостою князем О. Вишневецьким).

Повстання К. Косинського стало першим організованим виступом українського козацтва на захист своїх прав і вольностей, започаткувало героїчну історію визвольних змагань, що в середині XVIII ст. увінчалися становленням Української козацької держави.