Випадкове:
"Морські походи козаків"

У підготовці до походу брало участь усе запорозьке товариство. Спора частина козаків споряджала судна, решта вантажила на них зброю, шаблі, рушниці, порох, набої, ядра, харчі. Під час походів існував непорушний закон:

"Базавлуцька Січ"

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593–1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Місцевість

"ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ"

"Козацька чайка"

На Запорозькій Січі суднобудівництво здавна розвинулось і досягло високого рівня й досконалості. Козацькі майстри-корабельники славилися і за межами України. Їх часто запрошували й до Москви, щоб вони навчали корабельної

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Олешківська (1711-1734)"

Заснована у 1711 році після зруйнування царським військом у 1709 році старої Чортомлицької Січі. Олешківська Січ розташувалася в урочищі Олешки, навпроти сучасного міста Херсона. Спершу територія Олешківської Січі була

"Дніпровські пороги часів козаччини"

Дніпровські пороги вважалися в Старому Світі одним з нерукотворних чудес світу. Більш грандіозної картини живої природи не існувало в Європі. Відомі історичні особи долали значні відстані і навмисне приїздили на Україну,


» » Гнат Василевич

Гнат Василевич

У 1596 році польний гетьман Станіслав Жолкєвський, що оточив козаків над річкою Солоницею під Лубнами, вирішив покінчити з козаччиною, роз'єд­навши запорожців та наливайківців. Йому вдалося викликати між козаками взаємні підозри й незгоду. Під час кривавої розрухи було вбито гетьмана Лобо­ду, і булаву здобув Кремпський. Йому з невеликим загоном вдалося пробитися на Запорожжя, а біль­шість козаків “порубали немилосердно”.

 

Погром козаччини хоч і не знищив її до решти, але суттєво пригнітив її й відчутно вплинув на все ук­раїнське життя. Після лубенського погрому з'явило­ся декілька козацьких гетьманів, що намагалися привернути увагу уряду Речі Посполитої до козаччини. Серед них був гетьман Гнат Василевич (1596 — 1597 рр.), родом з Житомирщини, який гадав, що татарська загроза зробить ко­роля більш прихильним до козацтва, що мало охороняти південні й південно-східні кордони Польщі. Тому він якомога ширше розповсюд­жував чутки про нишпорення татарських за­гонів вздовж кордонів Речі Посполитої, писав листи до короля та уряду з проханням надати допомогу козаччині порохом, зброєю, грошима та провіантом. Але марно. Польща ні з ким не воювала й воювати у найближчі часи на збира­лася, а тому й не шукала козацької допомоги. Поляки загородили заставами довіз припасів на Запорожжя й скасували усі права козацько­го війська та його організацію.

 

Серед козаччини панував розлад між поміркованими прибічниками компромісу з урядом та безоглядними й сміливими прихиль­никами вільності й суверенитету. Цей розлад усе частіше завершувався кривавими битвами, які тішили поляків, бо призводили до загаль­ного послаблення козаччини. Василевич не зміг упоратися з цим і був змушений покласти булаву.

герб Гната Василевича

Гнат Василевич користувався польським гербом “Сирокомля” - це був щит, на червоному тлі якого були дві срібні крокви із зрізаними кінцями, звер­нутими верхівками додолу та поєднаними між собою на зразок літери "W". Над цією фігурою розташова­ний золотий кавалерський хрест. У клейноді над шляхетською короною — така ж фігура з хрестом, як і на щиті. Намет червоний, підбитий сріблом.

герб Гната Василевича

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду