Випадкове:
"Адміністративній устрій Січі"

Запорізька Січ мала свої власні органи влади, які носили виборний характер. Тому за своєю формою правління Січ була своєрідною козацькою республікою. Вищим органом влади була Козацька Рада, яка за часів Нової Січі

"Базавлуцька Січ"

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1593–1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Місцевість

"Нова ( Підпільненська ) січ"

Нова січ - остання Запорозька Січ була заснована з дозволу і під наглядом російського уряду 31 березня 1734 року отаманом-гетьманом І. Малашевичем на Правобережжі Дніпра у Великій плавні, що займала 26-тисяч десятин.

"Сава Кононович"

Після страти гетьмана Сулими й придушення ко­зацького повстання гетьманом реєстрових козаків було обрано Василя Томиленка. Але невдовзі по­встання спалахнуло знов. Почалися переговори між козаками та урядом, де

"Гетьмани Ружинські"

Ружинські — старовинна литовська родина, яка веде свій родовід від Олександра Наримунтовича — онука засновника Литовської держави князя Гедиміна. У документах князі Ружинські згадуються вперше у 1545 році у зв'язку з

"Битва під П’яткою"

2 лютого 1593 року, околиці містечка П’ятка (нині село П’ятка Чуднівського району Житомирської області) відбулася битва про яку мало хто згадує.

"Тихон Байбуза"

Під час повстання Наливайка Тихон Байбуза був міським писарем Брацлава. Він своєчасно попередив шляхту про небезпеку з боку Наливайка, який засів у Брацлаві і оголосив себе ворогом шляхти. Річ у тім, що у Брацлаві повинні


» » Гнат Василевич

Гнат Василевич

У 1596 році польний гетьман Станіслав Жолкєвський, що оточив козаків над річкою Солоницею під Лубнами, вирішив покінчити з козаччиною, роз'єд­навши запорожців та наливайківців. Йому вдалося викликати між козаками взаємні підозри й незгоду. Під час кривавої розрухи було вбито гетьмана Лобо­ду, і булаву здобув Кремпський. Йому з невеликим загоном вдалося пробитися на Запорожжя, а біль­шість козаків “порубали немилосердно”.

 

Погром козаччини хоч і не знищив її до решти, але суттєво пригнітив її й відчутно вплинув на все ук­раїнське життя. Після лубенського погрому з'явило­ся декілька козацьких гетьманів, що намагалися привернути увагу уряду Речі Посполитої до козаччини. Серед них був гетьман Гнат Василевич (1596 — 1597 рр.), родом з Житомирщини, який гадав, що татарська загроза зробить ко­роля більш прихильним до козацтва, що мало охороняти південні й південно-східні кордони Польщі. Тому він якомога ширше розповсюд­жував чутки про нишпорення татарських за­гонів вздовж кордонів Речі Посполитої, писав листи до короля та уряду з проханням надати допомогу козаччині порохом, зброєю, грошима та провіантом. Але марно. Польща ні з ким не воювала й воювати у найближчі часи на збира­лася, а тому й не шукала козацької допомоги. Поляки загородили заставами довіз припасів на Запорожжя й скасували усі права козацько­го війська та його організацію.

 

Серед козаччини панував розлад між поміркованими прибічниками компромісу з урядом та безоглядними й сміливими прихиль­никами вільності й суверенитету. Цей розлад усе частіше завершувався кривавими битвами, які тішили поляків, бо призводили до загаль­ного послаблення козаччини. Василевич не зміг упоратися з цим і був змушений покласти булаву.

герб Гната Василевича

Гнат Василевич користувався польським гербом “Сирокомля” - це був щит, на червоному тлі якого були дві срібні крокви із зрізаними кінцями, звер­нутими верхівками додолу та поєднаними між собою на зразок літери "W". Над цією фігурою розташова­ний золотий кавалерський хрест. У клейноді над шляхетською короною — така ж фігура з хрестом, як і на щиті. Намет червоний, підбитий сріблом.

герб Гната Василевича

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду