Випадкове:
"Самійло Зборовський"

"Павло Полуботко"

Павло Полуботок (1660 - †1724) — український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Павло Полуботок народився у 1660 році у сім'ї

"Михайло Дорошенко"

Михайло Дорошенко, дід славетного гетьмана Пе­тра Дорошенка та близький товариш Петра Сагай­дачного, був вихований у дусі політичного реалізму. Він знав силу Речі Посполитої і вважав небезпечним загострювати відносини з

"Хортицька Січ"

Хортицька січ (1556-1557) — укріплення (замок) збудоване на острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 1557 році татарами. Частина істориків трактує це укріплення як першу Запорозьку Січ,

"ОСТАФІЙ ГОГОЛЬ"

"Судочинство на Січі"

З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система на Запоріжжі. Козаки не визнавали дії Статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя на Запоріжжі відбувалося у

"Криштоф Кремпський"

Криштоф замолоду служив у козацькому війську і під час повстання Наливайка був полковником. У середині травня 1596 року козаки, перебуваючи у стані війни з коронним військом гетьмана Жолкєв- ського, були оточені у таборі


» » Гнат Василевич

Гнат Василевич

У 1596 році польний гетьман Станіслав Жолкєвський, що оточив козаків над річкою Солоницею під Лубнами, вирішив покінчити з козаччиною, роз'єд­навши запорожців та наливайківців. Йому вдалося викликати між козаками взаємні підозри й незгоду. Під час кривавої розрухи було вбито гетьмана Лобо­ду, і булаву здобув Кремпський. Йому з невеликим загоном вдалося пробитися на Запорожжя, а біль­шість козаків “порубали немилосердно”.

 

Погром козаччини хоч і не знищив її до решти, але суттєво пригнітив її й відчутно вплинув на все ук­раїнське життя. Після лубенського погрому з'явило­ся декілька козацьких гетьманів, що намагалися привернути увагу уряду Речі Посполитої до козаччини. Серед них був гетьман Гнат Василевич (1596 — 1597 рр.), родом з Житомирщини, який гадав, що татарська загроза зробить ко­роля більш прихильним до козацтва, що мало охороняти південні й південно-східні кордони Польщі. Тому він якомога ширше розповсюд­жував чутки про нишпорення татарських за­гонів вздовж кордонів Речі Посполитої, писав листи до короля та уряду з проханням надати допомогу козаччині порохом, зброєю, грошима та провіантом. Але марно. Польща ні з ким не воювала й воювати у найближчі часи на збира­лася, а тому й не шукала козацької допомоги. Поляки загородили заставами довіз припасів на Запорожжя й скасували усі права козацько­го війська та його організацію.

 

Серед козаччини панував розлад між поміркованими прибічниками компромісу з урядом та безоглядними й сміливими прихиль­никами вільності й суверенитету. Цей розлад усе частіше завершувався кривавими битвами, які тішили поляків, бо призводили до загаль­ного послаблення козаччини. Василевич не зміг упоратися з цим і був змушений покласти булаву.

герб Гната Василевича

Гнат Василевич користувався польським гербом “Сирокомля” - це був щит, на червоному тлі якого були дві срібні крокви із зрізаними кінцями, звер­нутими верхівками додолу та поєднаними між собою на зразок літери "W". Над цією фігурою розташова­ний золотий кавалерський хрест. У клейноді над шляхетською короною — така ж фігура з хрестом, як і на щиті. Намет червоний, підбитий сріблом.

герб Гната Василевича

 

Додати коментар:

Імя:*
E-Mail:*
Введіть код: *
оновити, якщо не видно коду